Повсякденне життя зазвичай відволікає від думок про небезпечні інфекції та захворювання. І скільки б про ВІЛ-інфекцію та СНІД не говорили і не писали, чомусь більшість населення вважає, що ця хвороба існує деінде, тільки не поруч – «не в моєму місті чи селі». Проте інфекція живе поряд із нами вже баато десятиліть і зі всіх можливих шляхів її передачі на першому місті залишається статевий.
Вірус імунодефіциту людини міститься практично в усіх біологічних рідинах, але в різних концентраціях. Найбільша його кількість концентрується у крові, спермі, грудному молоці. Звідси й основні шляхи зараження ВІЛ: використання нестерильних інструментів, що мали контакт з кров’ю (голки, леза, інструменти для татуювання, пірсингу, манікюру); введення в організм рідин, заражених вірусом (переливання зараженої крові, пересадка органів та тканин від інфікованих); статеві зносини в будь-якій формі з хворою чи ВІЛ-інфікованою людиною без використання презерватива; передача вірусу від ВІЛ-інфікованої матері ще не народженій дитині під час вагітності, пологів, годування грудним молоком.
При цьому тривога батьків за перебування школярів чи вихованців дошкільних закладів у одному колективі з інфікованими дітьми дуже перебільшена – звичайні побутові контакти з дітьми, які живуть із ВІЛ, нічим не загрожують оточуючим.
ВІЛ не передається в побуті:
- при рукостисканні, обіймах, поцілунках;
- при загальному користуванні фонтанчиком для питної води;
- при користуванні загальним туалетом (унітазом);
- через рушники, мило, мочалку;
- при чханні і кашлі;
- посуд, їжу;
- через монети і паперові гроші;
- при укусах комарів та інших комах;
- при плаванні в басейні;
- через дверні ручки та спортивні знаряддя;
- через постільну та натільну білизну.
Тетяна Дрозд, кременчуцький міський позаштатний фахівець (експерт) УОЗ із питань санітарно-осітньої роботи.