ЖИТТЯ З ДІАБЕТОМ

До Всесвітнього дня боротьби з цукровим діабетом (14 листопада)

Цукровий діабет вважають неінфекційною епідемією ХХІ століття, адже за визначенням ВООЗ, у 6 економічно розвинутих країнах світу 4-6% людей хворіє на цукровий діабет, а до 2030 року кількість хворих на цю недугу у світі може взагалі збільшитися до 552 мільйонів.

В Україні захворюваність на цукровий діабет, як і в інших країнах світу, теж щорічно зростає і на цей час налічується понад 1,3 мільйона хворих. Досвід показує, що поряд із кожним зареєстрованим є 2-3 недіагностованих хворих.

Цукровий діабет було виявлено 300 років тому але його системне вивчення почалося лише в кінці ХІХ століття. Це захворювання – хронічне, зумовлене абсолютною недостатністю інсуліну в організмі, при цьому підвищується вміст цукру в крові і спостерігається його виділення з сечею.

Для нормальної життєдіяльності організму людини, як відомо, необхідне систематичне постачання ззовні різних поживних речовин, які йдуть як на його забезпечення необхідною енергією, так і на будування нових клітин (тканин). Усі види обміну речовин в організмі тісно пов’язані між собою. При цукровому діабеті, перш за все, порушується вуглеводний обмін, а потім до нього приєднується порушення жирового та інших видів обміну в організмі. Цукровий діабет розвивається поступово. До числа перших ознак цього захворювання належать: сухість у ротовій порожнині, часте сечовипускання, сухість шкіри, слабкість, свербіж, зниження зору, судоми в кінцівках.

При підозрі на цукровий діабет необхідно дослідити кров та сечу на цукор, звернувшись для обстеження до лікаря.

Безпосередні причини, які впливають на виникнення цукрового діабету можуть бути доволі різними: головне місце посідають особливості харчування, надмірний вплив стресових факторів, низька фізична активність, що призводить до ожиріння, захворювання шлунково-кишкового тракту. Також мають місце спадкові фактори. У деяких родинах цукровий діабет зустрічається упродовж поколінь. Це дає підставу вважати, що патологія вуглеводного обміну може передаватися у спадок і проявлятись за певних умов життя. Тому всі члени родини хворого на цукровий діабет повинні підлягати щорічному обстеженню, щоб, у разі виникнення хвороби, розпочати її лікування вчасно.

У залежності від причин і механізму захворювання, виділяють 2 типи цукрового діабету: інсулінозалежний (I тип) та інсулінонезалежний (ІІ тип). Перший тип називають ще юнацьким, тобто він виникає, зазвичай, у дитячому та юнацькому віці, та у осіб, віком молодше 30 років. Другий тип діабету виникає, як правило, у осіб старшого віку. Незважаючи на те, що діабет є поки що невиліковним захворюванням, профілактика та своєчасне лікування його ускладнень дозволяють жити довго, активно й повноцінно.

До зони ризику виникнення цукрового діабету належать хворі зі стійким пародонтозом та фурункульозом; особи з нирковою та аліментарною глюкозурією; люди похилого та старшого віку; однояйцеві близнюки, з яких один хворіє на цукровий діабет; жінки, які народили живу дитину вагою 4,5 кг і більше; жінки з глюкозурією під час вагітності; матері дітей з вадами розвитку, викидня або мертвонародженої дитини; особи, які страждають на гіпертонічну хворобу, подагру, атеросклероз, гіперурікемію.

Особливістю лікуванням цукрового діабету є нормалізація вуглеводного обміну, яка включає дієту, прийом цукрознижуючих препаратів або інсуліну, дозовані фізичні вправи, навчання хворого та самоконтроль лікування.

Дотримання нормальної маси тіла, виключення з дієти легкозасвоюваних вуглеводів, обмеження вживання продуктів багатих на вуглеводи, стабільний режим харчування – все це запобігає розвитку ускладнень та підтримання належного рівня якості життя.

Валентина Пащенко, лікар-ендокринолог поліклінічного відділення комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради»

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

one + five =