ЗАМІСНА ТЕРАПІЯ АГОНІСТАМИ ОПІОЇДІВ ЯК ФАКТОР СТРИМУВАННЯ ПОШИРЕННЯ ВІЛ/СНІД

Завтра – Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Залежність від психоактивних речовин, і, зокрема, від опіоїдів – складна багатовимірна проблема. Один із розповсюджених негативних наслідків зловживання опіоїдами, які здебільшого вживаються внутрішньовенно, – це ризик інфікування ВІЛ-інфекцією, вірусними гепатитами В, С та іншими інфекціями, що передаються парентеральним шляхом (тобто через кров). Це небезпечні захворювання, що можуть суттєво як погіршити стан здоров`я та рівень життя самих пацієнтів, які зловживають наркотиками, так і  становлять небезпеку поширення цих захворювань.

Існує цілий комплекс заходів, спрямованих на профілактику поширення ВІЛ. Це й інформування пацієнтів про негативні наслідки та ризики вживання наркотиків, і безкоштовне отримання пацієнтами стерильних одноразових шприців для внутрішньовенних ін`єкцій в обмін на використані, і програма до- та постконтактної профілактики ВІЛ-інфекції, що полягає в призначенні антиретровірусних препаратів особам, які не мають цього захворювання, але мають ризик інфікування.

Звичайно ж, лікування опіоїдної залежності – один зі шляхів для приборкання поширення ВІЛ-інфекції. Є багато способів лікування цієї залежності. План лікування в кожному випадку обирається індивідуально. Одним із найбільш доказових методів, за данними ВООЗ, є замісна підтримуюча терапія агоністами опіоїдних рецепторів. У чому полягає ця терапія? Пацієнтам призначається фармакологічні препарати, що впливають на опіоїдні рецептори, на які впливає і «вуличний наркотик».

Переваги замісної терапії:

по-перше, препарати призначаються в пероральній формі, тобто пацієнт, замість того, щобо робити ін`єкцію, випиває таблетки і таким чином не має ризику інфікування або розповсюдження інфекцій, що передаються через кров;

по-друге, вони не містять в собі токсичних домішок, що часто наявні у «вуличному наркотику»;

по-третє, пацієнт приймає препарат замісної терапії в індивідуальо підібраній оптимальній дозі, коли цей препарат не викликає наркотичного сп`яніння, а лише забезпечує пацієнту комфортний стан та, що особливо важливо, позбавляє його болісних психічних та фізичних відчуттів, притаманних стану відміни опіоїдів (так званої «ломки» або «кумарів»), що штовхають осіб, залежних від опоїдів, (це і кримінальна поведінка задля придбання дози в будь-який спосіб, і, вживання наркотиків ризикованим шляхом, коли декілька осіб можуть користуватися одним шприцом без будь-якої попередньої його обробки);

по-четверте, оптимально підібрана доза перпарату ЗПТ блокує ейфоричні відчуття, що викликаються «вуличним» наркотиком (наприклад, героїном), що, знову ж таки, зменшує мотивацію пацієнта до вживання наркотиків;

по-п`яте, окрім фармакологічної терапії, цей вид лікування пердбачає роботу пацієнта з психологом, соціальним працівником та іншими профільними спеціалістами, зокрема і лікарем-інфекціоністом. Зусилля цих фахівців спрямовані на зміну поведінки пацієнта в цілому та на подальшу ресоціалізацію пацієнта.

Для ВІЛ-інфікованих пацієнтів значно полегшується доступ до обстеження у лікарів-інфекціоністів та призначення їм відповідної антиретровірусної терапії. Приблизно 40% пацієнтів ЗПТ в Полтаві мають ВІЛ-інфекцію, і майже всі ВІЛ-інфіковані отримують антиретровірусну терапію. Завдяки цьому вони не тільки зберігають своє життя та здоров`я, але й перестають бути потенційним джерелом інфекції. Адже адекватно підібрана схема антиретровірусної терапії знищує вірус імунодефіциту людини в крові пацієнта аж до «сплячого», неактивного вигляду у певних клітинах імунної системи і не передається іншій особі.

У Полтаві замісна підтримуюча терапія (ЗПТ) агоністами опіоїдних рецепторів проводиться із 2006 року. Спочатку вона існувала, як пілотний проект. Програма включала 30 пацієнтів, які одержували бупренорфін. Зараз замісну терапію одержують близько 400 осіб. Вона проходить переважно на базі Полтавського обласного Центру терапії залежностей. Близко двох десятків пацієнтів, які проходять лікування з приводу туьеркульозу, отримують її га базі Протитуберкульозного диспансеру. Для ЗПТ використовують метадон та бупренорфін.

Варто спростувати деякі міфи, спрямовані на  дискредитацію замісної підтрмувальної терапії – ними наразі переповнений інтернет.

  1.  «Від замісної терапії вже давно відмовилися у «цивілізованому світі».

Насправді, ЗПТ агоністами опіоїдних рецепторів розвивається та поширюється в багатоьох країнах Євросоюзу, в США, Канаді тощо.

  •  «Хворі «підсідають» на метадон».

Препарати замісної терапії діють на ті ж рецептори, що й «вуличні», нелегальні опіоїди. У пацієнтів, яким призначається ЗПТ, вже сформована фізична та психічна залежність від опіоїдів, тож вони продовжували б вживати їх ризикованим способом.

  •  «З метадону неможливо «зіскочити».

За умови поступового зменшення добової дози препарату ЗПТ, відповідної корекції проявів стану відміни опіоїдів та відповідної психотерапії можлива повна відмова від опіоїдів. Але це складне і тривале лікування, як у випадках з будь-якими іншими опіоїдами. І далеко не всі пацієнти мають для цього достатню мотивацію. Багато хто має ще й виражену супутню патологію, що ускладнює процес одужання. Наприклад, пацієнтам, які мають трофічні виразки нижніх кінцівок (це досить розповсюджена патологія серед споживачів ін`єкційних наркотиків)  і мають виражений больовий синдром, дуже складно відмовитися від опіоїдів завдяки їх знеболюючому ефекту.

Наприкінці хотілось би зауважити, що спеціалісти ВООЗ порівнюють за своєю сутністю ЗПТ агоністами опіоїдних рецепторів, зі, скажімо, гормональною терапією пацієнтів хворих на цукровий діабет, або антигіпертензивною терапією пацієнтів з гіпертонічною хворобю. Здається це досить яскравий приклад, щоб зрозуміти, насільки корисний і необхідний цей вид лікування.

Вадим Клорфайн, завідувач амбулаторним відділенням №1 КП «ПО Центр терапії залежностей ПОР»

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

10 − one =