ВСЕСВІТНІЙ МІСЯЦЬ ОБІЗНАНОСТІ ПРО ХВОРОБУ АЛЬЦГЕЙМЕРА

1 вересня щорічно стартує Всесвітній місяць обізнаності про хворобу Альцгеймера.

Це ментальне захворювання досі залишається серйозним і невиліковним. Із 1994 року відзначається Всесвітній день боротьби з хворобою Альцгеймера – Міжнародна організація по боротьбі з хворобою Альцгеймера запропонувала для цього дату 21 вересня.

Хвороба Альцгеймера є одним із видів старечого недоумства, для якого характерне прогресуюче зниження інтеллекту (тотальна деменція). Іншим симптомом є швидка втрата пам’яті. Захворювання має таку назву тому, що вперше його описав німецький лікар Алоїс Альцгеймер.

Працюючи в лікарні для душевнохворих і хворих на епілепсію у Франкфурті на Майні, Алоїс Альцгеймер в 1906 році описав клінічну картину специфічної форми старечого недоумства. Серед пацієнтів Альцгеймера була жінка п’ятдесяти одного року, яка страждала на прогресуючу втрату пам’яті, порушення мови, рухів, впізнавання, розлади поведінки, галюцінації. Пацієнтку лікар спостерігав протягом 4,5 років до її смерті й дійшов висновку, що її захворювання не схоже ні на яке відоме на той момент психічне захворювання – навпаки, має самостійний характер. Він докладно описав симптоми її захворювання. 3 листопада 1906 року на з’їзді психіатрів в Тюбінгені Альцгеймер повідомив про відкрите ним нове захворювання, що відрізняється клінічно й патологоанатомічно від усіх відомих до тих пір процесів. Це особливий вид старечого недоумства, за якого повільно і поступово розвивається глибоке ураження пам’яті, ослаблення інтелекту. Рано з’являються вигнищеві симптоми – розлади мови, порушення різних видів сприйняття і рухів.

Хвороба Альцгеймера – нейродегенеративне захворювання, найбільш поширений тип деменції. Стан характеризується втратою нейронів і синаптичних зв’язків у корі головного мозку. Загибель клітин призводить до вираженої атрофії уражених ділянок. Симптомами є зниження і поступова втрата пам’яті, порушення мови й когнітивних функцій, пацієнт може втратити здатність орієнтуватися в просторі й забезпечувати самообслуговування. На ранній стадії симптоми можуть бути мінімальними, але по мірі прогресування хвороба справляє все більший вплив на мозок, втрата функцій організму призводить до смерті. Після встановлення діагнозу люди рідко живуть більше 7-8 років.

Яскравими симптомами захворювання є дезорієнтація у часі, прогресуюча забудькуватість і дезорієнтація на раніше знайомій місцевості. З прогресуванням деменції все це стає більш помітним, у хворих виникають значні труднощі в спілкуванні, розлади поведінки, з’являється безцільне ходіння, перекладання речей, часте задавання одних і тих же питань.

Як правило, хвороба не дозволяє таким людям самим за собою доглядати. На пізній стадії деменції хворий повністю залежить від інших людей, розлади мови і пам’яті досить виражені. Хворий губиться у часі й просторі, не впізнає рідних, стає агресивним.

Фактори ризику хвороби Альцгеймера

Вік. Похилий вік – головний фактор ризику розвитку хвороби Альцгеймера. Більшість людей із хворобою Альцгеймера не молодше 65 років.

Спадковість і генетичний фактор. Серцево-судинні захворювання. Дослідження говорять про те, що здоров’я мозку безпосередньо пов’язано зі здоров’ям серцево-судинної системи. Через кров мозок отримує кисень і поживні речовини, необхідні для нормальної життєдіяльності, а серце відповідає за приплив крові до головного мозку. Отже, причини, що призводять до серцево-судинних захворювань, можуть мати відношення і до збільшення ризику хвороби Альцгеймера та інших деменцій. Серед них паління, надмірна вага, діабет, підвищення рівня холестерину і кров’яного тиску в середньому віці.

Черепно-мозкові травми. Ризик хвороби Альцгеймера та інших деменцій зростає в результаті черепно-мозкових травм середнього та тяжкого ступеня.

Як продовжувати жити з пацієнтом із хворобою Альцгеймера і доглядати за ним?

Доглядати за хворим буває часом дуже важко. Однак існують прийоми, які можуть допомогти впоратися з ситуацією. Ось кілька прийомів, що допомогають доглядаюти за пацієнтоміз хворобою Альцгеймера.

  1. Встановіть режим, але намагайтеся при цьому зберегти звичні заняття хворого. Завдяки режиму скорочується необхідність прийняття рішень, заплутане повсякденне життя хворого стає більш організованим, упорядкованим. Для людини з хворобою Альцгеймера режим може стати джерелом впевненості, захищеності.
  2. Підтримуйте незалежність хворого – йому необхідно якомога довше залишатися незалежним. Це допомагає зберігати почуття поваги до себе і полегшує вашу роботу.
  3. Допомагайте хворому зберігати почуття власної гідності. Не забувайте, що ви доглядаєте за людиною – особистістю, не позбавленою почуттів. Слова і вчинки, як ваші, так і оточуючих людей, можуть стурбувати хворого, образити його. Утримуйтеся від обговорення стану хворого в його присутності або від критичних зауважень на його адресу.
  4. Утримуйтеся від сутичок. Будь-який конфлікт призводить до непотрібного стресу для вас і для хворого. Не привертайте уваги хворого до його невдач і намагайтеся зберігати спокій. Бажано переключити увагу хворого на інший вид активності, який йому ще доступний. Проявом гніву чи засмучення ви лише погіршите ситуацію. Пам’ятайте – винна хвороба, а не людина.
  5. Подбайте про безпеку в будинку. Втрата пам’яті та координації рухів підвищують небезпеку травмування. Зробіть ваш будинок якомога безпечнішим. Захистіть хворого від користування електроприладами, газовою плитою тощо, коли вас немає поряд.
  6. Заохочуйте спортивні заняття і фізичні вправи, корисні для здоров’я. У багатьох випадках вони допомагають на деякий час зберегти існуючі фізичні і розумові здібності хворого.
  7. Намагайтеся створити умови для максимального прояву збережених у хворого здібностей.
  8. Використовуйте наочні посібники для підтримки пам’яті хворого. На ранніх стадіях хвороби наочні посібники можуть допомагати хворому згадувати певні речі і уникати плутанини.
  9. Купання і особиста гігієна. Людина з хворобою Альцгеймера може забувати вмиватися, не бачити у цьому необхідності або забувати, як це робити. У цих випадках, пропонуючи хворому свою допомогу, обов’язково намагайтеся зберегти його особисту гідність. Не примушуйте, а допомагайте йому.

Катерина Гринь, кандидат медичних наук, лікар-психіатр вищої категорії КП «Полтавський обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради», доцент кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Полтавського медичного університету

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

thirteen + four =