ТЕСТУЙСЯ: ЛИШЕ ВПЕВНЕНІСТЬ ВСЕЛЯЄ СПОКІЙ

Із початку пандемії коронавірусної хвороби в Україні, на жаль, до інших діагнозів, як і до планового лікування загалом на тлі COVID-19, ставлення суспільства змінилося, стало менш відповідальним. Серед іншого і ВІЛ-інфекція почала сприйматися, як більш звичне явище. При цьому кожен інфікований ризикує залишитися зі своєю бідою та відчаєм на самоті, без підтримки друзів, знайомих.

Щорічно 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. До цієї дати зазвичай готували чимало масових заходів: анкетування, тестування, рольові ігри й лекції у навчальних закладах, конкурси малюнків та безкоштовне тестування серед населення. Особливо активною щороку є молодь. Студенти та старшокласники проводили флешмоби, конкурси, командні змагання. Зараз, в умовах карантину, все це проводиться переважно онлайн: через повідомлення у соцмережах та інтернетплатформах.

У світі живе 37 мільйонів ВІЛ-інфікованих людей. Серед них майже 20 мільйонів отримують антиретровірусне лікування. Щодо ризику інфікування COVID-19 та його ускладнень, люди з ВІЛ, які отримують ефективну антиретровірусну терапію, ризикують не більше, ніж кожен із нас.

ВІЛ-інфекція є хронічним захворюванням, що потребує регулярного лікування. Людина повинна щодня отримувати препарати, які неможливо отримати в найближчій аптеці. По них треба приїжджати в центр СНІДу. Комусь вони видаються на місяць, комусь – на три.

За даними ВООЗ, в Україні проживає понад 250000 ВІЛ-інфікованих людей і близько 60% не знають про свій статус. Понад 50% нових випадків ВІЛ виявляють на 3-4 клінічних стадіях, коли зупинити прогрес хвороби майже неможливо.

Одного разу, під час анкетування у навчальному закладі, студенти розповіли мені досить цікаву істрію. Під час медичного обстеження здорова людина отримала  позитивний аналіз на ВІЛ. Студентка була в шоковому стані, протягом тижня не хотіла ні з ким спілкуватися, не розповідала батькам, щодня проливала сльози і незабаром опинилася у глибокій депресії. Зрештою таки зізналася батькам і ті наполягли на повторному обстеженні. І з’ясувалося, що аналіз – негативний, а минулого разу дівчині віддали  результати іншої людини з однаковим прізвищем та ініціалами, хоча імена були й різні (Олена – Оксана). Це було неймовірне щастя, а ту глибоку депресію вся родина пам’ятає і через багато років.

Хочу вкотре наголосити: ВІЛ-інфекція – це не вирок, її перебіг можна контролювати, старанно виконуючи призначення лікаря, вчасно приймати препарати антиретровірусної терапії.

Систематичний прийом АРТ дозволяє жити повноцінно, довго, якісно. Лікування ВІЛ безкоштовне і доступне для кожного інфікованого.

Тетяна Дрозд, міський позаштатний фахівець (експерт )ДОЗ із питань санітарно-освітньої роботи

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

eleven − two =