СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ

У медицині переливання крові називається гемотрансфузією. Під час цієї процедури хворому вводять кров або її компоненти, отримані від донора або від самого хворого. Цей метод сьогодні використовують для лікування багатьох хвороб і для порятунку життя людей при різних патологічних станах.

Люди намагалися переливати кров здорових хворим ще в стародавні часи. Тоді вдалих гемотрансфузій було небагато, частіше такі експерименти закінчувалися трагічно. Лише у двадцятому столітті, коли були відкриті групи крові (1901 рік) і резус-фактор (1940 рік), медики отримали можливість уникати смертельних випадків через несумісність. Відтоді переливати її стало набагато безпечніше. Метод непрямої гемотрансфузії був освоєний після того, як навчилися заготовляти матеріал про запас. Для цього використовували лимоннокислий натрій, який запобігав згортанню крові. Цю властивість цитрату натрію було відкрито на початку минулого століття.

Сьогодні трансфузіологія стала самостійною наукою і лікарською спеціальністю.

Види гемотрансфузій
Існує кілька способів переливання крові: непряме, пряме, обмінна трансфузія, аутогемотранфузія. Використовують декілька шляхів введення. Найпоширеніший спосіб – у вени. Крім того кров вводять в аорту, в артерію, в кістковий мозок.

Найчастіше практикується непрямий спосіб. Цільну кров сьогодні застосовують вкрай рідко. Використовуються переважно її компоненти: свіжозаморожена плазма, суспензія еритроцитів, еритроцитарна і лейкоцитарна маса, концентрат тромбоцитів. У цьому випадку для введення біоматеріалу використовується одноразова система переливання крові, до якої під’єднано контейнер або флакон із трансфузійним середовищем.

Рідко застосовують пряме переливання – безпосередньо від донора хворому. Такий вид гемотранфузіі застосовується при тривалих кровотечах, що не піддаються лікуванню (при гемофілії); при відсутності ефекту від непрямого переливання при шоковому стані третього ступеня із крововтратою 30-50% крові; при порушеннях у системі гемостазу. Таку процедуру проводять за допомогою апарату і шприца. Донор обстежується на станції переливання. Безпосередньо перед процедурою визначають групу і Rh обох учасників. Проводяться проби на індивідуальну сумісність і біопроби. Під час прямого переливання використовують до 40 шприців (20 мл). Гемотрансфузія проходить за такою схемою: медсестра бере кров із вени у донора і передає шприц лікарю. Поки той вводить матеріал хворому, медсестра набирає наступну порцію і так далі. Для запобігання згортання в перші три шприци набирають цитрат натрію.

Обмінне переливання застосовують при отруєннях, гемолітичній хворобі новонароджених, гострій нирковій недостатності, емотрансфузійному шоці. В цьому випадку із русла хворого частково або повністю видаляють кров і одночасно відновлююють такий же обсяг.

При аутогемотрансфузії пацієнтові переливають його власний матеріал, який беруть під час операції безпосередньо перед процедурою або заздалегідь. Переваги такого способу – відсутність ускладнень при переливанні крові. Основні показання до аутотрансфузії – неможливість підібрати донора, рідкісна група, ризик важких ускладнень. Є й протипоказання – останні стадії злоякісних патологій, важкі захворювання нирок і печінки, запальні процеси.

Показання до переливання
Існують абсолютні і відносні  показання для переливання крові.

Найбільш поширене абсолютне показання – гостра втрата крові (більше 30% протягом двох годин). Також абсолютними показаннями є хірургічна операція, безперервна кровотеча, важка анемія, стан шоку.

Серед відносних показань для переливання крові – гемолітична хвороба, анемії, важкі токсикози, гнійно-септичні процеси, гострі інтоксикації.

Протипоказання
Практика показала, що переливання крові – дуже відповідальна операція з пересадки тканини з імовірним її відторгненням і подальшими ускладненнями. Завжди існує ризик порушення важливих процесів в організмі внаслідок гемотрансфузії, тому показана вона не всім. Якщо хворому потрібна така процедура, медики зобов’язані розглянути і протипоказання до переливання крові.

Переливання крові протипоказане при гіпертонії III стадії; серцевій недостатності, викликаній кардіосклерозом, пороками серця, міокардитом;  гнійних запальних процесах у внутрішній оболонці серця; порушенні кровообігу в головному мозку; алергії; порушенні обміну білків.

У випадках абсолютних показань до гемотрансфузії і наявності при цьому протипоказань, переливання проводять із застосуванням профілактичних заходів. Наприклад, використовують кров самого хворого при алергіях.

Є ризик отримати ускладнення після переливання крові у жінок, які перенесли викидні, важкі пологи, які народили дітей із жовтяницею; людей із злоякісними пухлинами; пацієнтів, які мали ускладнення при минулих переливаннях; хворих із септичними процесами тривалого перебігу.

Де беруть матеріал?
Заготівлю, поділ на компоненти, консервацію і приготування препаратів проводять у спеціальних відділеннях і на станціях переливання крові.

Донор – найголовніше джерело біоматеріалу. Донори проходять обов’язкову перевірку, при якій обстежуються на гепатити, сифіліс, ВІЛ.
Ще одне джерело – утильна кров. Найчастіше її отримують із плаценти, а саме збирають у породіль відразу після пологів і перев’язки пуповини. З неї готують препарати: тромбін, протеїн, фібриноген та ін. Одна плацента може дати близько 200 мл крові.
Забір трупної крові проводять, якщо здорова людина раптово помирає в результаті нещасного випадку. Причиною смерті можуть бути ураження електричним струмом, закриті травми, крововилив у мозок, інфаркти. Забір крові проводиться не пізніше ніж через шість годин після смерті. Її перевіряють на групу, резус, наявність інфекцій.
Дуже важливим джерелом є сам рецепієнт. У пацієнта напередодні операції забирають кров, консервують її і переливають. Допускається використання крові, яка вилилася в черевну або плевральну порожнину під час хвороби або травми. В цьому випадку можна не перевіряти її на сумісність, рідше трапляються різні реакції та ускладнення, переливати її менш небезпечно.

Компоненти крові
Сьогодні цільну кров практично не використовують у зв’язку з можливими реакціями та ускладненнями через численні антигенні фактори, що в ній знаходяться. Компонентні трансфузії дають більший лікувальний ефект, оскільки діють цілеспрямовано. Еритроцитарну масу переливають при кровотечах, при анемії. Тромбоцити – при тромбоцитопенії. Лейкоцити – при імунодефіциті, лейкопенії. Плазму, протеїн, альбумін – при порушеннях гемостазу, гіподіспротеінемії. Важлива перевага переливання компонентів – більш ефективне лікування при менших витратах.

Гемотрансфузія – дуже відповідальна процедура. Щоб уникнути ускладнень, необхідна ретельна підготовка. Є певні ризики, незважаючи на наукові і технічні досягнення. Лікар повинен строго дотримуватися правил і схем переливання і уважно стежити за станом реципієнта.

 Наталія Кулай, викладач терапії КВНЗ «Полтавський базовий медичний коледж»

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

2 × 2 =