СПРОСТОВУЄМО НАЙПОШИРЕНІШІ МІФИ ПРО ТУБЕРКУЛЬОЗ

Найбільш поширені міфи про туберкульоз спростовують експерти громадської організації «Інфекційний контроль в Україні».

Міф 1. Щоб не заразитися туберкульозом, потрібно частіше мити руки і прибирати у місцях перебування великої кількості людей із застосуванням дезінфікуючих розчинів.

Насправді: Мити руки і прибирати дійсно необхідно – це допомагає запобігти багатьом хворобам. Але це не допоможе захиститись від туберкульозу. Оскільки туберкульоз передається повітрям, єдиний спосіб знизити ризик – це регулярне провітрювання. У лікувальних закладах, де хворі на туберкульоз проходять лікування, ще застосовується постійне ультрафіолетове опромінення повітря. Якщо у вашому оточенні є людина, яка кашляє понад два тижні, краще делікатно порекомендувати їй звернутися до сімейного лікаря. Ще один момент – у будь-якому випадку спілкуватися з такою людиною краще на відкритому повітрі – там туберкульоз не передається, як і інші інфекції дихальних шляхів.

Міф 2. На туберкульоз хворіти соромно, адже це хвороба людей з неправильним способом життя.

Насправді: За певних умов ризик захворіти збільшується. На туберкульоз частіше хворіють безробітні, безпритульні, люди, які живуть за межею бідності, ув’язнені, а також мігранти, військовослужбовці, медики, шахтарі і металурги. Ризик приєднання туберкульозу підвищують ВІЛ-інфекція, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, автоімунні захворювання. На великий ризик наражаються також люди, які пережили трансплантацію. Ми вже зазначили, що тривалий близький контакт із хворим, який не отримує лікування, також є небезпечним. Тобто від більшості ризикованих обставин не застрахований ніхто.

Симптоми туберкульозу

Міф 3. У Радянському Союзі туберкульоз був під контролем, адже всі люди проходили флюорографічне обстеження. Проблеми з туберкульозом в Україні – результат руйнування радянської диспансерної системи.

Насправді: Зараз захворюваність на туберкульоз в Україні знаходиться на рівні 80-х років минулого століття і є в 2-3 рази меншою за показники 60-70 років. Інша річ, що завдяки неконтрольованому застосуванню антибіотиків Україна, як і решта пострадянських країн, страждає від поширення стійких до лікування форм туберкульозу.

Суцільне флюрографічне (або правильніше – радіологічне) обстеження грудної клітки не є ефективним способом виявлення ані туберкульозу, ані інших захворювань унаслідок малої чутливості і нездатності виявлення причини змін у легенях. Нині, на відміну від попередніх часів, існують надійні та швидкі методи лабораторної і радіологічної діагностики, всі вони доступні в Україні. Щоб ефективно застосовувати ці методи, необхідно вчасно запідозрити захворювання. Для цього сімейні лікарі зобов’язані проводити опитування стосовно чинників ризику і симптомів, що можуть свідчити про туберкульоз (тривалого кашлю, пітливості, тривалого, навіть незначного, підвищення температури, слабкості, схуднення) за звернення до них із будь-якого приводу. За результатами цього опитування людину можуть направити на радіологічне обстеження та аналізи.

 Міф 4. Людина, яка лікується або лікувалася від туберкульозу, становить велику небезпеку для оточення

Насправді: Небезпеку становить лише людина з туберкульозом легень, яка кашляє і при цьому не лікується. Вже через кілька тижнів після початку лікування пацієнт із туберкульозом не зможе нікого заразити, навіть якщо в його аналізах ще залишається збудник. Єдина умова – щоденний прийом ліків, що призначені з урахуванням чутливості.

Міф 5. Туберкульозом легко заразитися в громадському транспорті, кафе, супермаркеті

Насправді: Туберкульоз передається не так швидко, як інші інфекції. Зазвичай заражаються люди, які проводять із хворим на туберкульоз легень тривалий час: приблизна межа – вісім годин щодня впродовж трьох місяців до початку лікування. Тож на реальний ризик наражаються люди, які живуть або працюють з особою, яка кашляє тривалий час, але не обстежується на туберкульоз і не лікується.

До того ж, значна кількість дорослих людей вже інфікована туберкульозом. 90 відсотків із них ніколи не захворіють – природний протитуберкульозний імунітет дуже сильний.

 Міф 6. Туберкульоз краще лікувати в стаціонарі: там є умови для ізоляції пацієнта, крім того, в уколах ліки засвоюються краще.

Насправді: Найкраще лікування туберкульозу – це щоденний прийом ліків під контролем медичного працівника пацієнтом, який перебуває вдома. У залежності від стану пацієнта та обставин його життя, він або сам може приходити до лікувального закладу, або йому приносять ліки додому. Доцільність цього обґрунтована такими фактами:

  • Пацієнт з туберкульозом, який акуратно лікується, не потребує ізоляції (див. Міф 1).
  • Стан переважної більшості хворих зазвичай значно покращується через декілька тижнів лікування, тож необхідності у особливому спокої та догляді немає, людина може працювати впродовж курсу лікування, якщо це не викликає перевтоми.
  • Майже всі протитуберкульозні ліки краще приймати у пігулках, за необхідності ін’єкції роблять на пункті амбулаторного лікування.
  • Перенаселені лікарні створюють умови для «обміну» збудниками серед пацієнтів і загрожують надбанням стійкості до лікування.
  • Лікування туберкульозу тривале, воно потребує від 6 до 20 місяців. Перебування у звичному оточенні, підтримка сім’ї та друзів, посильна робота та захоплення допомагають пацієнту пережити цей складний час.

Проте є випадки, коли пацієнти потребують стаціонарного лікування. У лікарнях, які не перевантажені, легше створити гідні й безпечні умови для них.

Міф 7. Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.

Насправді: У більшості випадків навіть тяжкі випадки туберкульозу добре лікуються. Нині в Україні безоплатні всі заходи вчасної діагностики туберкульозу і всі, доступні у світі, ліки проти різних форм захворювання. Проте, якщо людина перериває лікування або взагалі відмовляється від нього завчасно, збудник стає «тренованим» до дії ліків – набуває медикаментозної стійкості. При такій формі захворювання лікування триватиме довше і буде менш ефективним. Більше того, така людина поширює стійкі форми інфекції у своєму оточенні, тож близькі люди наражаються не просто на ризик хвороби, а на ризик розвитку найбільш несприятливої її форми.

Міф 8. Лікування туберкульозу має побічні ефекти. Краще лікуватися народними методами.

Насправді: Так, лікування може призводити до побічних реакцій. Ці реакції можуть потребувати лікування, але за тяжкістю вони не можуть бути порівняні з туберкульозом. Єдине, що зробило туберкульоз виліковним – це спеціальні антибактеріальні ліки. Світова наука витрачає значні ресурси на пошук нових, більш ефективних препаратів, що дозволять скоротити час лікування і мають менше побічних ефектів. Усі «традиційні» засоби боротьби з туберкульозом (собачий чи борсучий жир, сушені комахи, трави тощо) люди застосовували у часи, коли не було сильних антибіотиків для лікування захворювання. У такий спосіб намагалися компенсувати дефіцит необхідних для одужання харчових речовин – білків, мікро- і макроелементів. Але попри це туберкульоз залишався смертельною недугою. Тож одужати без спеціального лікування не можна.

 Міф 9. Вакцинація проти туберкульозу погано переноситься – часто місце ін’єкції не загоюється довго. До того ж, навіщо вона, якщо вакциновані люди все одно хворіють.

Насправді: Вакцинація проти туберкульозу (БЦЖ), яку роблять на 3-5 день життя дитини за відсутності протипоказань, є однією з найбезпечніших. Ускладнення, переважна більшість із яких не потребує лікування, трапляються менше, ніж у 1 відсотку випадків. Нагноєння і  утворення скоринки, що трохи кровить – нормальна реакція. Вона може тривати до 6 місяців і забезпечує утворення міцного імунітету. На жаль, вакцинація дійсно не може повністю захистити від зараження і захворювання, лише знижує ризик. Проте, саме завдяки вакцині діти зараз хворіють на туберкульоз дуже рідко, у них практично немає тяжких випадків туберкульозу, від яких раніше помирали або ставали інвалідами: туберкульозного менінгіту, туберкульозу хребта. Старше покоління пам’ятає на вулицях людей з горбами або велетенськими головами – колись наслідки перенесеного в дитинстві туберкульозу не були рідкістю.

Довідково: На початок 2020 року майже 18 з половиною тисяч українців лікувалися від туберкульозу. Тим часом у ВООЗ стверджують, що близько 23 відсотків випадків захворювання в Україні залишаються невиявленими.

КП «Полтавський обласний центр громадського здоров’я»

Підготовлено за матеріалами МОЗ України.

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

14 + 20 =