СПЕЦИФІЧНИЙ ВИСИП НА ОБЛИЧЧІ МОЖЕ ПРИВЕСТИ ВАС ДО РЕВМАТОЛОГА

Характерний висип у вигляді «метелика» на обличчі може вказувати на складне, аутоімунне захворювання, яке стало найзгадуванішим у серіалі «Доктор Хаус» – системний червоний вовчак. Серіальні лікарі часто підозрюють вовчак через значну кількість суперечливих симптомів, притаманних цій хворобі. Як розпізнають і лікують цю хворобу на Полтавщині? Пояснюють фахівці єдиного в області відділення, де лікують хворих на вовчак –ревматологічного відділення КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського» – Олена Гордієнко, завідувач відділенням, і  Тетяна Мороз, лікар-ревматолог

Олена Вікторівна ГОРДІЄНКО, завідувач ревматологічним відділенням

– Найчастіше розповідь пацієнта (а найбільше – пацієнток) починається так: побувала на морі, попоралась на городі (тобто багато часу на сонці). Або стався стрес. І почався біль у суглобах, з’явились висипи. Щотижня у нашому відділенні проходять лікування 2-3 пацієнта із системним червоним вовчаком. За рік лікується близько 130 осіб, дехто протягом року кілька разів проходить терапію, а всього в області зареєстровано 353 хворих на системний червоний вовчак, – розповіла Олена Гордієнко, завідувач ревматологічним відділенням. – Серед пацієнтів переважають жінки репродуктивного віку.

Тетяна Вікторівна МОРОЗ, лікар-ревматолог

– Хвороба не заразна, не передається у спадок. Системний червоний вовчак (СЧВ) – це хронічне аутоімунне захворювання, яке може вражати різні органи, особливо шкіру, суглоби, клітини крові, нирки та центральну нервову систему. Хронічне, бо захворювання може тривати довгий час. «Аутоімунний» означає розлад імунної системи, яка замість захисту організму від бактерій та вірусів, атакує власні тканини пацієнта. А «системний» означає ураження багатьох органів. Цікаво, що жінки хворіють на нього набагато частіше, ніж чоловіки (співвідношення захворюваності жінок і чоловіків становить 9:1). Діагноз «системний червоний вовчак» встановлює ревматолог за направленням сімейного лікаря. Після встановлення діагнозу, пацієнту найчастіше призначають комплексну медикаментозну терапію, оцінювання ефективності і корекцію якої проводить під час спостереження за пацієнтом теж лікар-ревматолог. Лікування повинно починатися з моменту встановлення діагнозу і проводитися в умовах стаціонару до стабілізації процесу. Після встановлення діагнозу, пацієнт за рік разів 6-8 проходить специфічну терапію в лікарні, – зазначає лікар Тетяна Мороз. 

Перші прояви хвороби: стомлюваність, нездужання і висипи на шкірі

Комбінація багатьох спадкових факторів ризику і випадкових факторів навколишнього середовища призводить до ненормальної імунної відповіді. Відомо, що СЧВ може бути спровокований різноманітними факторами: порушенням гормонального балансу в підлітковому віці, стресовою ситуацією, факторами навколишнього середовища, а саме тривалим перебуванням на сонці, вірусними інфекціями та вживанням деяких медикаментів (такі як ізоніазид, гідралазин, прокаїнамід, протисудомні ліки тощо).

Коли імунна система не може відрізнити власні тканини і клітини від чужорідних, вона помилково виробляє аутоантитіла, які сприймають власні нормальні клітини організму як чужерідні і знищують їх. Виникає аутоімунна реакція, що викликає запалення, вражає певні органи (суглоби, нирки, шкіру та інші). В ураженій частині тіла підвищується температура, розвивається почервоніння, припухлість, підвищується чутливість. Якщо ознаки запалення зберігаються довго, як це буває при СЧВ, може розвинутися пошкодження тканин і порушення нормальної функції органу. Ось чому метою лікування є зменшення запалення, – пояснює лікар-ревматолог.

Найпоширенішими першими симптомами вовчаку є неспецифічні скарги на підвищену стомлюваність та нездужання. Також симптоми захворювання можуть проявлятися у вигляді набряків та болю в суглобах, болю в м’язах, головного болю, судомах, болю в грудях.

– Захворювання, зазвичай, починається повільно з появою нових ознак впродовж декількох тижнів, місяців або навіть років. У багатьох хворих відзначаються періодична або постійна лихоманка, зниження ваги, втрата апетиту. З часом з’являються специфічні симптоми, що викликано ураженням  одного або декількох органів. Найчастіше – шкіри і слизових оболонок. Воно може проявлятися у вигляді різних видів висипу на шкірі, фоточутливістю (коли перебування на сонці викликає появу нових висипів), виразок у порожнині носа або рота. Типовий висип у вигляді «метелика» на крилах носа і щоках зустрічається у майже половини хворих. У деяких випадках спостерігається посилене випадіння волосся і навіть облисіння. Руки можуть спочатку червоніти, потім біліти і синіти, якщо хворий перебуває на холоді (так званий синдром Рейно), – описує Тетяна Мороз.

11 критеріїв вовчаку від Американської ревматологічної асоціації

У більшості хворих уражені нирки, що неабияк впливає на перебіг захворювання через тривалий час. Найчастішими симптомами тяжкого ураження нирок є високий артеріальний тиск, поява крові та білка у сечі, набряки стоп, гомілок, повік.

А ще вовчак небезпечний ускладненнями у вигляді тромбозів.

– Не всі симптоми та ознаки з`являються одночасно, тому буває важко швидко діагностувати захворювання. Діагноз встановлюється на підставі поєднання симптомів (таких як біль), ознак (таких як гарячка), результатів лабораторних методів дослідження (аналізу крові та сечі) і після виключення інших захворювань. Лабораторні тести можуть допомогти діагностувати системний червоний вовчак і визначити, які внутрішні органи уражені, якщо такі є. Регулярні аналізи крові та сечі важливі для моніторингу активності та важкості захворювання і визначення, наскільки добре переносяться ліки, – наголошує Тетяна Мороз. – Для того, щоб відрізнити системний червоний вовчак від інших хвороб, лікарі Американської Ревматологічної Асоціації (АRА) запропонували перелік з 11 критеріїв захворювання, поєднання яких вказує на діагноз «системний червоний вовчак». Ці критерії є одними з найбільш поширених симптомів, які спостерігаються у пацієнтів, хворих на вовчак. Для встановлення діагнозу мають бути принаймні чотири з цих одинадцяти.

  1. Метеликоподібний висип на обличчі з лущенням шкіри.
  2. Виразки на слизових оболонках в порожнині рота або носа. Вони, зазвичай, безболісні, але виразки у носовій порожнині можуть спричиняти носові кровотечі.
  3. Артрит – частий симптом у більшості хворих, що страждають на СЧВ. Він включає біль і набряки суглобів кистей, променево-зап’ястних, ліктьових, колінних або інших суглобів рук і ніг. Біль може мігрувати, тобто виникати або в одних суглобах, або в інших. Артрит при СЧВ зазвичай не призводить до стійких змін у суглобах (деформацій).
  4. Плеврит – запалення плеври, сумки-оболонки, що покриває легені.
  5. Перикардит – запалення перикарда, сумки-оболонки, що покриває серце. Запалення цих тканин може призвести до накопичення рідини навколо серця та легень.
  6. Плеврит викликає біль у грудній клітці, що підсилюється при диханні.
  7. Ураження нирок. Може бути як легким, так і дуже важким. На початку ураження нирок частіше безсимптомне і визначається тільки за аналізами сечі або при визначенні функції нирок в аналізі крові. У хворих із значними змінами у нирках може бути кров та білок у сечі, набряки, частіше в ділянці стоп і на ногах.
  8. Ураження центральної нервової системи  проявляється у вигляді головного болю, судомах і нервово-психічних проявах, таких як зниження концентрації уваги і запам’ятовування, зміни настрою, депресія і психоз.
  9. Аутоантитіла, які атакують клітини крові. Процес руйнування червоних кров’яних клітин (які переносять кисень від легенів до інших частин тіла) називається гемолізом і може викликати гемолітичну анемію. Зменшення кількості білих клітин крові називається лейкопенією і зазвичай безпечне при СЧВ. Зменшення кількості тромбоцитів називається тромбоцитопенією. У хворих зі зниженою кількістю тромбоцитів можуть легко виникати синці на шкірі і кровотеча в різних частинах тіла, таких як шлунково-кишковий тракт, сечовий тракт, матка або мозок.
  10.  Імунологічні розлади ці порушення належать до гіперпродукціі аутоантитіл в крові, які вказують на наявність СЧВ: а) наявність антифосфоліпідних антитіл; б) Антитіла до нативної ДНК (аутоантитіла, дії яких спрямовані проти генетичного матеріалу в клітинах); с) Анти-SM антитіла. Ці антитіла зустрічаються виключно у хворих на СЧВ і часто допомагають підтвердити діагноз.
  11.  Антинуклеарні антитіла (ANA) Це аутоантитіла, спрямовані проти ядра клітини. Вони знаходяться в крові майже кожного пацієнта з СЧВ. Тим не менше, позитивний ANA тест сам по собі не є доказом СЧВ, оскільки тест також може бути позитивним при інших захворюваннях і навіть може бути слабо позитивними у 5%-15% здорових.

– Якщо дотримуватися правильного режиму, уникати сонця (якщо вже є така необхідність вийти на город, то краще це робити на світанку або з 7-ї до 9-ї вечора), вчасно проходити лікування, приймати ліки, можна досягнути стійкої ремісії, вільно жити, повернутися до роботи і навіть народжувати дітей. Ліки потрібно приймати пожиттєво. А ще необхідно бути під наглядом сімейного лікаря і раз на три місяці приїздити на консультацію до ревматолога. Неабияку роль відіграє і мікроклімат в родинах хворих – потрібно оберігати своїх рідних від стресів. Все разом з якісним лікуванням формує позитивний прогноз, – підсумовує Олена Гордієнко.

Прес-центр ДОЗ ОДА

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

eight − seven =