ЩОБ ДИТИНСТВО БУЛО ЩАСЛИВИМ

До Міжнародного дня захисту дітей, Всесвітнього дня батьків

Кожна дитина має право на щасливе дитинство, гарну освіту, повноцінний відпочинок, якісну охорону здоров’я та медичну допомогу, на захист від байдужості та жорсткого поводження. Однією з найголовніших умов благополучного дитинства є сімейний затишок. Ми, дорослі, повинні ще глибше усвідомити відповідальність, покладену на нас за долі підлітків та юнацтва. Наповнювати життя підростаючого покоління радістю, захищати дитячий спокій, створювати умови для духовного і фізичного розвитку дітей – наш святий обов’язок та головне завдання.

Сьогодні важко знайти людину, яка б мала душевну рівновагу, спокій і впевненість у майбутньому. Переживання і сумніви, страхи і стреси, несправедливість і брехня тримають нас у невидимому, але реальному полоні.

Батьки щасливі дітьми, діти щасливі батьками – такий природний взаємозв’язок. Душевна близькість дітей і батьків – це і є багатство сім’ї. Для кожної матері, для кожного батька найбільше щастя в житті – бачити своїх дітей щасливими, самодостатніми. Сім’я – могутня творча сила, покликана утверджувати все добре, ніжне в людині, захищати від життєвих незгод.

Щасливе дитинство може бути тільки в тих дітей, які живуть у щасливих сім’ях. Вони природно і гармонійно розвиваються, живуть своїм багатобарвним життям, скороминущими бажаннями і мріями, їхні розмови – щирі, а сміх – веселий і дзвінкий. 

Батьки є першими вихователями, які зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до знань, допитливість, спостережливість, працьовитість. Сім’я в доступних їй межах і формах здійснює розумове, моральне, естетичне і фізичне виховання дітей, дбає про їхній гармонійний розвиток.

Реалізуючи ці напрями, особливу увагу слід приділити вихованню у дітей любові до родини, рідної мови, культури свого народу, звички піклуватися про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе, шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родоводу, історії народу.

Тож давайте не шкодувати сил, часу та енергії для того, щоб, ставши дорослими, молодь згадувала про дитинство, як про найсвітліший і найщасливіший період свого життя.

Тетяна Чемісова, кандидат психологічних наук, викладач КВНЗ «Полтавський базовий медичний коледж»

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

eleven − 9 =