ЩО ТАКЕ «СДУГ»?

Лікар невролог дитячого поліклінічного відділення №1 КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» Валентина Засімович розповіла про синдром дефіциту уваги з гіперактивністю у дітей

Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (у вітчизняній неврології найбільш використовувана абревіатура СДУГ) являє собою хронічний розлад поведінки, перші прояви якого припадають на дитячий вік. Традиційно захворювання розглядають в рамках дитячих хвороб, хоча патологія зустрічається серед осіб старше 18 років.

Перший опис феномена надмірної дитячої активності та неуважності датується кінцем XVIII століття. Однак сам термін «СДУГ» увійшов у вжиток лише на початку 80-х років.

Синдром дефіциту уваги і гіперактивності у дітей розглядається як медико-соціальна проблема, яка зачіпає питання неврологічного, психологічного та педагогічного профілю.

Поширеність СДУГ у всьому світі досягає 5-20%.

Суть захворювання полягає в самому терміні – характерними порушеннями є зниження уваги і гіперактивність у дитини. У подальшому такі прояви є небезпечними в плані розвитку порушень навчання, зниження якості життя. Причини СДУГ можуть бути різними.

Перші ознаки СДУГ, як правило, виникають у дітей старше 5 років. Існує теорія, згідно з якою СДУГ з віком зазнає ряд змін. Корекція стану може вплинути лише на кількісну та якісну трансформації. Дійсно, існують деякі відмінності об’єктивних проявів СДУГ у дітей різних вікових груп. У дошкільнят і учнів початкової школи переважають гіперактивність і агресивність у спілкуванні з оточуючими. Для підлітків більш характерними вважаються дефіцит уваги, тривожно-фобічні розлади, зухвала поведінка.

Основні клінічні симптоми СДУГ зводяться до порушень уваги, гіперактивності у дітей та імпульсивності. Такі розлади тягнуть за собою нездатність до навчання у дітей зі збереженим інтелектом. У першу чергу страждають мова, навички письма, читання і рахунку. Дитина не справляється зі шкільними завданнями, робить безліч помилок через неуважність, не здатна самостійно вибудувати пріоритетні завдання, відмовляється від допомоги і порад дорослих. Дуже показовою є прихильність гіперактивних дітей до фільмів та комп’ютерних ігор зі швидкою зміною кадрів.

Крім цього, дитина стає джерелом постійного занепокоєння для оточуючих. Вона здатна втручатися в розмови дорослих, перебивати співрозмовника, брати чужі речі без дозволу, неадекватно вести себе в суспільстві. Виникають труднощі при спілкуванні з однолітками, нерідко проявляється агресивність, виникають конфлікти. Дитина не може адекватно аналізувати свої вчинки і передбачати їх наслідки. У подальшому (частіше в підлітковому віці) це може спровокувати асоціальну поведінку.

Синдром дефіциту уваги у дитини виражається, головним чином, у непослідовності її дій, відсутності активного слухання при зверненні до неї, труднощами організації навчального процесу або ігор, забудькуватості. Діти з СДУГ зазвичай охоче беруться за нові завдання, але вкрай рідко закінчують їх до кінця, намагаються уникати нудних завдань, часто втрачають речі, є неуважними.

Гіперактивність у дітей проявляється різними формами рухової розгальмованості. Дитина постійно совається, забирається на меблі, дерева, тупцює ногами, барабанить пальцями. Додатковими ознаками гіперактивності можуть виступати порушення сну. Як правило, діти зі СДУГ сплять набагато менше, ніж однолітки, і є дуже імпульсивними. Гіперактивність частіше виявляється у дітей шкільного віку та дошкільнят і деколи вимагає серйозного лікування.

Терапія пацієнтів із синдромом дефіциту уваги і гіперактивністю повинна носити комплексний та індивідуальний характер. Неможливо ізольоване лікування гіперактивності у дітей без впливу на симптоми недоліку уваги або без нормалізації функції контролю над вчинками. У програмі корекції наявних розладів повинні обов’язково брати участь неврологи, психологи, педагоги та батьки.

Переважно допомога передбачає корекцію СДУГ за такими напрямами:

  • робота з порушеннями уваги, контролем поведінки і надмірної рухової активністю;
  • оптимізація соціальних відносин з дорослими і однолітками;
  • боротьба з агресивною поведінкою, гнівом і залежностями (при наявності).

До того, як лікувати синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, необхідно з’ясувати соціальні чинники патології і намагатися нівелювати негативні психологічні впливу в оточенні дитини.

Неврологія розглядає даний розлад, як стійкий хронічний синдром, для якого способу лікування до цих пір не знайдено.

Вважається, що СДУГ (синдром дефіциту уваги і гіперактивність) йде безслідно у міру дорослішання дітей або дорослі особи пристосовуються жити з ними.

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

nineteen − eight =