РАДІОЧАСТОТНА АБЛЯЦІЯ – «ВИЩИЙ ПІЛОТАЖ» КАРДІОХІРУРГІЇ

На Полтавщині такі високотехнологічні операції виконують  у відділенні інтервенційної радіології Полтавського обласного клінічного медичного кардіоваскулярного центру

2 листопада цього року 45-річна жителька Карлівського району Віта Петриченко з допомогою радіочастотної абляції позбулася аритмії, що дошкуляла їй майже половину життя.

Завдяки участі Полтавщини у проекті Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» у 2017 році обласний кардіоваскулярний Центр отримав навігаційно-абляційну систему фірми St. Jude Medical (США). Це обладнання дозволяє відслідкувати шляхи поширення імпульсів у серці і прицільно впливати на джерело аритмій. Першу операцію з його використанням у серпні того ж року виконав завідувач відділення лікування аритмій Національного інституту серцево-судинної хірургії кандидат медичних наук Борис Кравчук. Асистували столичному фахівцю місцеві лікарі Євген Люлька та Олена Моргун. А вже цьогоріч чверть сотні втручань при типовому тріпотінні передсердь вони виконали самостійно.

Пацієнтка Віта Петриченко

Віта Петриченко – невисока на зріст, із виразними карими очима та ямочками на щоках. Ділиться своєю історією спеціально для тих, хто роками продовжує жити з аритмією. «Хворіти я почала років з 20 тому, – розповідає жінка. Спілкуємося в ординаторській відділення інтервенційної радіології обласного кардіоваскулярного Центру. –  В молодості приступи аритмії траплялися раз на кілька місяців. Згодом – частіше, тривали довше. Але я навчилася з цим жити й до лікарів не зверталася жодного разу. Коли серце починало тремтіти, заспокоювалася, набирала в легені повітря і тамувала подих. Через деякий час усе стихало.

У 2015 році поїхала до Польщі на заробітки. Спочатку збирала полуницю, потім працювала на заводі. Спека, важка фізична робота. Приступи почастішали, стали важчі, «відходила» після них довше. Повернулась додому, влаштувалася працювати на кухню. Робота гарна, але ж буває й жарко біля плити, і важко. Поратися треба швидко. У серпні цього року прийшла на роботу й перевдягтися не встигла, як почалось. Добре, що наша медсестра була неподалік. Півтори години за мною спостерігала, а серце все не відпускає, тремтить і тремтить. Наполягла: «Боронь Боже, впадеш мені отут, що з тобою робитиму?». І відвезла в Новосанжарську районну лікарню. Приступ припинився аж після крапельниці.

Мені «пощастило», – продовжує пацієнтка, усміхаючись, – кардіограму зробили якраз під час аритмії, тому діагноз встановили швидко. Наша кардіолог Віта Іванівна Севериненко сказала одразу – таке вже лікують і в Полтаві. Пояснила, що операція щадлива, не страшна. А я слухаю і думаю: аякже, не страшна, це ж на серці! Але на консультацію в кардіодиспансер поїхала. Тут мені в деталях розповіли, як це робиться. Щоб побачити, яка саме ділянка серця раптово починає працювати неправильно, мені викличуть напад. Приступ буде контрольований, всього на кілька секунд. І ту діляночку одразу «відключать». Запропонували операцію. Але тоді я була ще не готова. Для нас же робота, самі знаєте, – на першому місці», – поглядом і жестами показує, наскільки важлива для неї робота.

На запитання, як проходило втручання, Віта Михайлівна відповідає зосереджено, згадуючи подію в деталях: «Мене оперували Олена Анатоліївна, Євген Миколайович і кардіохірург із Києва (електрофізіолог, лікар-хірург вищої категорії  Валерій Залевський – Авт.).Місце проколу в паху знеболили. Ледь відчула, коли в судину вводився катетер. Через кожні 5 хвилин перепитували про самопочуття. Коментували, як усе проходить. Перед тим, як викликати напад тахікардії, попередили. Тільки на мить відчула, як здригнулося серце, і приступ одразу «погасили». Саму процедуру (абляцію) робив спеціаліст із Києва. Відчула наче якесь тепло в тілі. Дискомфорт певний був, але це не біль.

Операція тривала півтори години. Ще 4 години полежала в післяопераційному блоці. Потім супроводі медсестри ліфтом піднялася в палату. До ранку заборонили сидіти і ходити по східцях, щоб не зрушити пов’язку  на місці проколу. Наступного дня пов’язку зняли.  Завтра обіцяють відпустити додому. В один день нас прооперували трьох. Минуло три дні, усі почуваємося нормально. Чекаємо виписки. Лікарі тут чудові, складні речі пояснюють дуже доступно. Персонал доброзичливий, уважний. Надіюся, що все буде добре. Грошей, як для такої складної операції, витратила не дуже багато. Докуповувала медикаменти для анестезії на 600 гривень і трошки більше 8 тисяч заплатила за катетер. Працюю офіційно, на роботі обіцяють і ці витрати відшкодувати, хоча б частково».

Завідувач відділення інтервенційної радіології
Дмитро Баклицький

Завідувач відділення інтервенційної радіології обласного кардіоваскулярного Центру Дмитро Баклицький розповів, що «готувати кардіохірурга для самостійної роботи на такому обладнанні потрібно від 7 до 10 років, тому вчимо  не всіх потрошку, а одну бригаду – ґрунтовно, з гарним навантаженням. Краще один фахівець виконає 30 втручань, ніж троє зроблять по десять. Швидше отримає досвід і швидше зможе навчати інших, особистим амбіціям тут не місце. Радіочастотна абляція – це високотехнологічне втручання без розсікання порожнини серця».

Через прокол у шкірі в судину вводять інтродюсер – інструмент, схожий на великий катетер. Через нього заводиться абляційний електрод. Він дістається проблемної ділянки міокарда і за допомогою радіочастотних імпульсів руйнує проблемне вогнище у серцевій тканині. Ефективність такого лікування дуже висока – від 80 до 95 відсотків, залежно від діагнозу. Сама операція для пацієнта безкоштовна, але крім унікального обладнання потрібні ще набори одноразових витратних матеріалів. В Україні їх не виробляють. Коштують в середньому 70 тисяч гривень на одну операцію. Електрофізіологічні катетери останні півтора року для пацієнтів закуповуються за кошти обласного бюджету, невелику кількість надає МОЗ України. Вартість одного – близько 25 тисяч гривень. Але наперед  важко передбачити, яких параметрів витратні матеріали (залежно від зросту, маси тіла чи анатомічних особливостей) знадобляться. Сьогодні хворий витрачає на таке лікування від 5 до 15 тисяч гривень.

На думку Дмитра Баклицького, потреби області у такому втручанні задовольняються не більш, як на 10 відсотків. Багато людей не підозрюють про свою хворобу, бо не кожен сімейний лікар може її діагностувати, на жаль. А в разі виявлення не всі лікарі знають, що з цим робити далі. З початку року у відділенні інтервенційної радіології виконано 73 таких операції. Це дуже гарний показник для відділення, що працює лише два роки.

Офіційно в Україні не існує спеціальності аритмолог або електрофізіолог. Серцево-судинний хірург Євген Люлька – випускник УМСА за фахом «Загальна хірургія». Задовго до цих подій разом із колегою, лікарем-кардіологом Оленою Моргун, вони пройшли спеціалізацію в інституті Амосова, де працюють найкращі фахівці в цій галузі. Під час стажування виконували певні етапи втручань, коли  у відділенні такого обладнання ще не було.

У Полтаві першу самостійну абляцію Євген Люлька та Олена Моргун провели в лютому цього року.  І за півроку виконали самостійно – з гарними результатами – 25 втручань при типовому тріпотінні передсердь. Зараз опановують нову патологію. Дуже складні операції проводяться за участю столичних фахівців. Це «вищий пілотаж» кардіохірургії, бо вимагають не тільки багато знань, умінь і досвіду, а й тонкої професійної інтуїції.

Кардіохірург Євген Люлька

Хірург Євген Люлька пояснює, що «операція, про яку розповіла пацієнтка, не експертного рівня, але досить складна, її патологія життю не загрожувала, проте дуже впливала на якість життя. Такі тахікардії таблетками не лікуються і можуть призвести до серцевої недостатності. Із часом камери серця починають розширюватися, виникають набряки ніг, задуха. Ще три роки тому я б запропонував їй їхати на консультацію до лікарів-аритмологів у Національний інститут Амосова. Тепер, після операції вона зможе повернутися до звичного життя й повсякденної роботи. В дуже складних випадках причина аритмії знаходиться поруч із власною провідною системою серця. Щоб її не пошкодити, потрібна поетапна серія абляцій. Абляції з приводу миготливої аритмії – це найвищий рівень втручань із залученням навігації. У нас проведено чотири таких процедури.  Всі – за участю Бориса Кравчука. Витратні матеріали для них що в Полтаві, що в Києві коштують близько 150 тисяч гривень. Але в нашому відділенні за рахунок обласного чи державного бюджетів покриваються до 90 відсотків вартості».

Порада від лікаря-кардіолога: якщо виникають якісь періодичні аритмії, часте серцебиття, треба негайно звернутися до кардіолога. Після встановлення діагнозу спеціаліст пояснить, наскільки хвороба загрожує життю, щоб пацієнт знав варіанти і приймав остаточне рішення, усвідомлюючи його наслідки.

Співпраця зі Світовим банком, поява навігаційно-абляційної системи в обласному клінічному кардіоваскулярному центрі підштовхнула колектив відділення набагато глибше зануритися в тему аритмології.  Як наслідок, складних електрокардіостимуляторів (трикамерних, кардіовертерів-дифибриляторів) у цьому відділенні імплантують найбільше в області. Бо такі операції дуже тісно переплітаються з абляцією.

У рамках проекту Світового банку  та МОЗ України. За підтримки Полтавської облдержадміністрації.

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

17 + four =