ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОГО РОЗВИТКУ

Соматичний (фізичний та статевий) розвиток дитини є показником її індивідуального здоров’я і важливим критерієм гармонійності її розвитку. Традиційно під фізичним та статевим розвитком розуміють сукупність показників росту і маси тіла, розвиток вторинних статевих ознак (зовнішніх і внутрішніх статевих органів, молочних залоз, оволосіння лобку), обумовлених спадковими факторами і умовами зовнішнього середовища. Статевий розвиток є складовою частиною загального соматичного розвитку.

Поняття «стать» складається з понять генетичної статі (набору хромосом, що поєднуються під час запліднення: ХУ-чоловіча та ХХ-жіноча), гонадної (яєчко чи яєчник є у дитини), гормональної (андрогени, естрогени виробляють залози), соматичної (будова тіла та геніталій), громадянської (статі, встановленої після народження), психічної (самоусвідомлення людини в певній статі), соціальної (сприйняття особи його оточенням).

Статевий розвиток – це генетично запрограмований процес, який починається у дівчат віком 7-8 років і завершується до 17-18 років.

 З початком функціювання системи гіпоталамус-гіпофіз-гонада починається синтез естрогенів фолікулами яєчників та ріст молочних залоз – стадія телархе. Статеве дозрівання дівчаток співпадає з підвищенням продукції гормонів наднирковими залозами. Вони сприяють росту. Їх андрогенізуюча дія незначна. Стадія носить назву адренархе. Тестостерон яєчників зумовлює оволосіння лобку, пахв – стадія пубархе. Через 2-3 роки від початку росту молочних залоз відбувається менструація – стадія менархе.

 Поява вторинних статевих ознак або менструальноподібних виділень до 7 років слід розцінювати як передчасне статеве дозрівання.

Недорозвинення або відсутність вторинних статевих ознак до 13-ти років відноситься до затримки статевого розвитку, якщо ці ознаки не з’являться у дівчини до 15-ти років, то йдеться про відсутність статевого розвитку.

Основні фактори, що впливають на фізичний та статевий розвиток, наступні: генотип, перинатальні фактори, гормональна регуляція, стан вегетативної нервової системи, збалансоване харчування, нормальне функціонування ферментних систем, якість сну, психоемоціональні фактори, клімато-географічні фактори, фізична активність, хронічні захворювання та інтоксикації, стреси, екологія.

Основні варіанти порушень статевого розвитку: передчасний статевий розвиток;  неправильний пубертат (порушується послідовність розвитку статевих ознак); гетеросексуальний статевий розвиток (розвиток статевих ознак протилежної статі); відсутність та затримка статевого розвитку.

Порушення статевого розвитку найчастіше виникають у дівчат зі значним дефіцитом маси тіла або навпаки ожирінням, при затримці росту або з високими показниками довжини тіла. Лише близько 5% дівчат із розладами функції статевої системи не мають супутньої екстрагенітальної патології. Найчастіше в них бувають вегетативні дисфункції, астено-невротичні стани, розлад діяльності травної та серцево-судинної систем, енцефалопатії, хронічні вогнища запалення.

У зв’язку з цим до призначення терапії усі пацієнтки повинні бути проконсультовані ендокринологом, сімейним лікарем, неврологом. При виявленні екстрагенітальних захворювань або функціональних розладів, відхилень у фізичному розвитку, порушень обміну речовин, які ще не мають чіткої клінічної картини, лікування потрібно починати із корекції виявлених відхилень.

Несвоєчасно почате лікування, недостатня його тривалість призводять до поглиблення дисфункції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникового комплексу, що в подальшому у жінок фертильного віку стає чинником стійких розладів менструальної функції, первинної та вторинної неплідності, ускладнення під час вагітності і пологів.

Своєчасне і раціональне лікування дівчат із гінекологічними розладами, як первинна профілактика порушень репродуктивного здоров’я жінки, в останні роки набули особливої актуальності у зв’язку  із зростанням частоти ускладнень в перебігу вагітності і пологів, поширеності неплідних шлюбів. А причини можуть бути ще з підліткового і навіть дитячого віку.

Тема порушень статевого розвитку є дуже об’ємною і охоплює велику кількість захворювань. І в рамках невеликої статті неможливо висвітлити кожну нозологічну форму.

Стаття має на меті привернути увагу батьків, лікарів до актуальності даної теми. Мама повинна регулярно оглядати свою доньку, в тому числі – молочні залози та зовнішні статеві органи, з раннього віку привчити дівчинку до профілактичних оглядів. При виявленні будь-яких відхилень в розвитку, необхідно негайно звертатись до сімейного лікаря, дитячого гінеколога, ендокринолога.

Піклування про здоров’я дитини від народження дасть їй можливість в майбутньому стати зоровою та щасливою жінкою, мамою.

Підготувала лікар-гінеколог дитячого поліклінічного відділення №1 КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» Ксенія Кабановська

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

nine + 9 =