ПЕРШОЮ КНИГОЮ ДЛЯ ЛЮДЕЙ ІЗ ПОВНОЮ ВТРАТОЮ ЗОРУ БУЛА «ІСТОРІЯ ФРАНЦІЇ»

До Всесвітнього дня азбуки Брайля

Азбука Брайля – це рельєфно-крапковий тактильний шрифт, який використовують незрячі та слабозорі для читання та письма. Користуватися ним можуть незрячі від народження, ті, хто втратив зір, а також сліпо-глухі.

У 1823 році 15-річний парижанин Луі Брайль, що втратив зір у дитинстві, розробив шрифт, яким досі користуються незрячі різних країн світу. Для письма шрифтом Брайля використовується шестикрапка. Першу книгу в такий спосіб надруковали у Парижі. Це була «Історія Франції».

При письмі крапки наколюються грифелем. Пишуть справа наліво, після чого листок перегортають і читають зліва направо. Традиційний шрифт має 64 символи. Пишуть шрифтом Брайля на спеціальному папері, щільнішому за офісний, щоб крапки були придатними для якісного читання й не стиралися надто швидко. Починати навчання краще з людиною, яка сама ним користується та вміє навчити інших. При хорошому відчутті можна читати 150 слів за хвилину.

Відтоді світ змінився і науково-технічний прогрес значно спростив життя сліпих людей. Ми живемо в еру інформації і будь-яку новину при бажанні увесь світ може дізнатися через кілька секунд. Межа між зрячими і незрячими не така вже й велика. Курсову чи дипломну роботу сліпа людина може самостійно набрати на клавіатурі комп’ютера з допомогою спеціальних синтезаторів мови та роздрукувати на принтері плоско-друкованим шрифтом. І почуватися так само,  як і зрячі студенти.

У школі, вищих навчальних закладах, та й у повсякденному побуті користувачів шрифтом Брайля небагато. Наприклад, у Швеції  ним  добре володіє лише півтори тисячі людей. Старшим людям ця азбука дається важче, ніж дітям. Між користувачами існують різні точки зору з цього приводу.

Шрифтом Брайля навчають читати та писати новачків у спеціалізованих школах-інтернатах. Дітям із залишковим зором навіть зав’язують очі. Пояснюють це тим, що за деяких діагнозів зір може різко погіршитися після повної його втрати людина читати не зможе. Такий метод діє погано: той, хто бачить, читає з допомогою зору, при цьому крапочки напружують зір значно більше, ніж плоскодрукований текст. Та якщо в дитячому віці все ж вдалося здолати цю складну науку, вона не забудеться.

Шрифтом Брайля зараз, на жаль, друкована продукція майже не видається. Вона  дуже об’ємна, займає багато місця. Шрифтом Брайля не подаси позов до суду, скаргу чи заяву до органів влади, бо там її ніхто не прочитає. Адміністрація спеціальних підприємств системи УТОС також часто не користується шрифтом Брайля.

Альтернативою є аудіоплеєр, комп’ютер, телефон зі спеціальним програмним забезпеченням. Ці пристрої значно покращують якість життя людей з інвалідністю. Вони дозволяють набирати та роздруковувати тексти, з допомогою синтезатора мови самостійно читати книги, журнали газети. Донедавна це здавалося нереальним. Тепер книги можна сканувати і перетворювати на звукові, що дуже зручно для читання. Карта пам’яті з великим об’ємом інформації компактна, зручна в користуванні.

Існує хибне твердження, що незряча людина, яка не володіє Шрифтом Брайля, є не грамотною. Це не так. Той, хто народився із залишковим зором та вивчив плоскодруковані літери, може самостійно поставити підпис на документі – уже грамотний.

Деякі псевдоексперти рекомендують студентам навчальний матеріал обов’язково друкувати шрифтом Брайля, бо так він начебто краще сприймається. Із  власних спостережень та особистого досвіду знаю, що незрячі студенти користуються диктофоном, аудіоплеєром, комп’ютером для отримання та закріплення інформації, а шрифтом Брайля записують лише стислу інформацію для того, щоб швидко переглянути її перед іспитом.

Людина завжди має мати право вибору, яким чином їй навчатися. Шрифт Брайля можна читати в цілковитій темряві, коли відключили світло і не працює інша техніка. Це один зі шляхів до знань, але не єдиний. Текст зі спеціальним шрифтом потрібно читати пальцями, а озвучений можна слухати і паралельно виконувати ще якусь роботу. Особистий вибір залежить від різних чинників: стану здоров’я, здібностей, наполегливості та особистих потреб кожного, від наявності необхідного фахівця, якісного програмного та технічного забезпечення.

Наталія Малигіна, генеральний директор КНП «Лікарня інтенсивного лікування 1 рівня м. Горішні Плавні»

Микола Широкий, лікар-офтальмолог

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

four × 1 =