ПАРТНЕРСЬКІ ПОЛОГИ –НЕОБХІДНА ПІДТРИМКА КОЖНОЇ ЖІНКИ

20 червня – День батька

Практика партнерських пологів стає все популярнішою в Україні. Партнери на пологах можуть виконувати важливу роль – нагадувати, як дихати під час переймів, надавати емоційну підтримку, заохочувати рухатися, робити масаж, давати їжу та воду, висловлювати свою вдячність і віру у безпечне завершення народження малюка та допомагають комунікувати з медиками.

Традиційно жінки народжували в супроводі жінок.

Але це відбувалося у них вдома і досить регулярно, поки була фертильність. Пологи бачили з дитинства, і це був хоч і болісний та дуже ризиковий, але майже буденний досвід.

Тепер жінки народжують значно рідше, пізніше, бачать (неправдиві) пологи в кіно, і народжують у супроводі чужих людей. Різниця суттєва.

Після Другої світової війни життя сильно змінилося, принаймні, в країнах Європи та США. Подружжя чи пари почали жити окремо від батьків, і сім’я ставала чимось більш ізольованим, ніж було раніше. В 1960-х роках чоловіки почали більше залучатися до виховання дітей і хатньої роботи. Партнерські пологи існують не для того, щоби “прив’язати до себе чоловіка” чи “змусити його побачити весь біль”.

У 1985 році ВООЗ зробила заяву, що присутність під час переймів і пологів когось із близьких людей суттєво сприяє доброму самопочуттю породіллі. Наразі переважна більшість пологів, наприклад, у країнах Європи, є партнерськими, а в Україні такий підхід набуває дедалі більшого масштабу.

У партнерських пологів є і свої критики, як-от французький акушер Мішель Оден каже, що партнер на пологах може нашкодити, бо створить зайвий стрес. Але ми знаємо, що світ не чорно-білий, і може бути по-різному.

Результати досліджень вказують, що якщо жінка має безперервну підтримку з боку довіреної особи, її пологи справді перебігають краще. Лікарі рідше використовують стимуляцію чи допоміжне обладнання, а жінки народжували швидше і були більш задоволені перебігом пологів.

Діти, народжені під час партнерських пологів чи при постійній підтримці з боку запрошеного фахівця, мають вищий середній бал за шкалою Апгар (шкала оцінки життєздатності немовлят). Щодо перебування у відділенні інтенсивної допомоги чи грудного вигодовування різниці виявлено не було. Австралійські дослідники виявили, що породіллі передусім бувають травмовані “пріоритетністю бажань медичного персоналу”, “залякуванням і брехнею”, “нехтуванням загальноприйнятих знань” та “насильством”. Деякі дії лікарів породіллі вважали сексуальним насильством.

Дослідження показали, що жінки відчувають менший біль або краще його витримують, якщо близька людина в цей час тримає їх за руку. Партнерські пологи – закономірний етап переходу до усвідомленого батьківства.

До ролі батька треба перейти поступово. Бути осторонь весь час вагітності – розчарування для обох.

Зіткнутися з фізіологічною правдою в пологовій палаті вперше, і не знати, що робити і як підтримати, – досить стресовий досвід.

Але якщо вчинити навпаки, пройти вагітність разом з дружиною, пройти хороші курси підготовки до пологів і батьківства, цікавитися інформацією про дітей задовго до того, як вони заплачуть чи вперше покакають, разом купити необхідні речі, зібрати сумку в пологовий, і взяти активну участь в пологах, то цей перехід  природно і приємно для всіх.

Дані про участь чоловіків у пологах свідчать: до цього, передусім, готові одружені чоловіки середнього класу, що чекають на заплановану дитину. В принципі, це очікувано. Що більше батько дитини був залучений в підготовку до пологів, планові обстеження, бачив УЗД дитини й спілкувався із лікарями, то кращим був перебіг пологів. Батько з першого дня залучався до догляду за дитиною.

Вихід батька у відпустку у зв’язку із народженням дитини також позитивно впливає на фізичний і психічний стан матері. Загалом партнерські пологи – складне випробування. Але його можна пройти й лишитися щасливим. Понад 82% чоловіків, присутніх на партнерських пологах, пишалися батьківством і відчували вдячність своїм дружинам чи партнеркам. Половина з них відчувала також тривогу і знервованість. Лише 40% опитаних британців вважали, що медичний персонал був професійним; трохи більше довіряли медикам, і трохи менше – були вдячні.

Після партнерських пологів дуже поширений страх і жінок, і чоловіків перед можливими майбутніми проблемами із сексом у парі. Сексуальне життя тимчасово погіршується через низку причин: брак сну, вільного часу, несприйняття свого тіла після пологів, коментарі про жіноче тіло партнера, високий рівень пролактину і кволе фізіологічне збудження жінки. Як наслідок, падіння рівня тестостерону та окситоцину в чоловіка.

Чоловіків травмує саме батьківство. Не всіх, на щастя. Навіть говорять про батьківську післяпологову депресію й уникнення всього, що пов’язане з родиною. Чоловіка вразливого, депресивного, або не готового до ролі батька партнерські пологи можуть справді “добити”. Але справа не в пологах, а в самій людині й контексті. Ті чоловіки, які переживали до пологів депресивний епізод чи відчували дискомфорт через вагітність партнерки, погано переносять пологи і згодом продовжують перебувати в пригніченому стані.

Акушери та фахівці зазначають, що частина проблем у стосунках пов’язані з нездатністю чоловіків упоратися зі стресом партнерських пологів. Не всі можуть осягнути цей новий досвід, відчути повагу та вдячність. Дослідження свідчать: під час пологів чоловіки відчувають дискомфорт, якщо не знають, чим допомогти, якщо медичний персонал не звертає на них увагу чи не дослухається до їхніх прохань, якщо вони не готувалися на курсах. Страхи чоловіків на пологах пов’язані з болем партнерки, переживанням за перебіг пологів, виглядом крові, тривалістю переймів. Ніхто не думав, що це справді так важко. Особливо погано чоловіки переносять травматичні пологи, коли є загроза життю породіллі й немовляти, а лікарі їх ігнорують.

До пологів важливо готуватися та поміркувати на самоті чи з психотерапевтом на такі теми: Чи є для вас жінка виключно об’єктом сексуального задоволення? Чи усвідомлюєте ви неминучість і природність низки фізіологічних явищ? Чи відчуваєте ви зараз тривожність, чи переживаєте депресивний розлад? Як ви гадаєте, чи може у вас розвинутися ПТСР? Чи вмієте ви долати стрес інакше, ніж уникненням і дистанціюванням? Від цього залежить, варто вам іти на партнерські пологи, чи ні.

Висновок такий: не треба примушувати чоловіка йти на пологи, якщо в нього немає власного бажання бути поруч і все пережити разом. Краще від початку вагітності удвох готуватися до батьківства, і проходити всі медичні кола випробувань, консультації, аналізи разом. Це допоможе пройти перехід до батьківства природно і послідовно, і, можливо, сприятиме бажанню бути партнером на пологах. Медичний персонал має більше уваги приділяти підготовці батьків до пологів, новій ролі, і адекватно взаємодіяти із породіллею та її партнером. На пологи в будь-якому разі варто йти з людиною, яка може підтримати і допомогти. Від цього залежить перебіг пологів і подальший стан матері і дитини.

Юрій Зубовіч, лікар-акушер-гінеколог КП «4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської  ради»

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

5 + 8 =