НЕОНАТОЛОГ – НАЙПЕРШИЙ ЛІКАР У ЖИТТІ

5 квітня – День неонатолога

Майже для кожної новонародженої дитини першим лікарем є неонатолог. До початку XX століття виходжуванням немовлят займалися акушери, терапевти та хірурги.

Ситуація змінилася після розробки французьким акушером П’єром Буденом принципів нагляду за малюками в перші дні життя. Він довів загрозу переохолодження для немовлят, особливо народжених передчасно.

У 1898 році в Чікаго була створена перша інкубаторна станція для виходжування передчасно народжених дітей. У 1922 році вийшов перший американський підручник із їх виходжування. У 1931 році доктор Роберт Бауер у лікарні Генрі Форда створив інкубатор, що поєднував у собі тепло, кисень та вологу. Вірджинія Апгар у 1952 році описала систему для оцінювання стану новонароджених у перші хвилини життя. Ця система залишається актуальною донині.

Неонатологія – наука про виходжування немовлят, пошук оптимальних методів діагностики і лікування хвороб у дітей перших 4 тижнів життя, реабілітації хворих немовлят, створення в неонатальний період умов, необхідних для формування здоров’я у подальшому та профілактики багатьох захворювань.

Як окрема галузь медицини, неонатологія сформувалась на початку 70–х років минулого століття. Вперше термін «неонатологія» та «неонатолог» з’явились у 1960 році у посібнику «Хвороби новонароджених». Лікар-неонатолог спостерігає дитину з перших хвилин її появи на світ, долучається до процесу надання високоспеціалізованої допомоги малюкам одразу після народження, забезпечує супровід та лікування передчасно народжених дітей та малюків із вродженими патологіями.

В Україні становлення неонатології, як окремої галузі медицини, пройшло три етапи. Перший – це формування та виокремлення  неонатологів з-поміж педіатрів. Спочатку їх називали «мікропедіатрами». І лише у 1987 році до номенклатури лікарських спеціальностей була внесена спеціалізація «лікар-педіатр-неонатолог».

Другий етап – це збільшення кількості неонатологів, організація відділень для новонароджених у дитячих лікарнях, створення кафедр неонатології в інститутах удосконалення лікарів.

Третій етап – перебудова неонатологічної служби в Україні. Докорінно змінено систему догляду за новонародженими, введено сумісне перебування матері та дитини в пологових будинках, практика першого прикладання до грудей у пологовій залі, методика «кенгуру» при виходжуванні передчасно народжених дітей, розроблені новітні методики лікування, виходжування та реабілітації новонароджених. Була запроваджена єдина стандартизована програма первинної реанімації новонароджених, основу якої склали положення, розроблені Американською академією педіатрії.

Створені відділення інтенсивної терапії новонароджених та відділення інтенсивного догляду за новонародженими в акушерських стаціонарах, розроблені сучасні методи транспортування новонароджених, організовані спеціалізовані відділення для новонароджених у багатопрофільних дитячих лікарнях, розроблені протоколи лікування хвороб періоду новонародженості на основі новітніх досягнень медичної науки. Створена мережа перинатальних центрів II-III рівня надання допомоги новонародженим.

З неонатологом мати і немовля вперше зустрічаються у пологовій залі. Одразу після народження дитину викладають на живіт матері для контакту «шкіра до шкіри». В цей час у дитини починається колосальна робота: поява самостійного дихання, перебудова системи кровообігу, запуск системи травлення після першого прикладання до грудей, адаптація до умов життя в новому середовищі. В цей момент неонатолог оцінює стан новонародженого за шкалою Апгар. Основними критеріями оцінювання є частота серцевих скорочень, частота дихання, забарвлення шкіри, тонус м’язів та наявність рефлексів. Максимальна кількість балів за шкалою Апгар – 10, середньостатистична оцінка – 8-9 балів. Якщо дитина народжується передчасно або кількість балів нижче 7, або у дитини одразу після народження з’являються ознаки неблагополуччя (порушення серцевого ритму, проблеми з диханням, стогін замість крику тощо), немовля перекладають на реанімаційний стіл і розпочинають реанімаційні заходи.

У народженні та адаптації малюка велику роль відіграє саме майстерність лікаря-неонатолога. Він щоденно оглядає новонародженого, оцінює його активність, апетит, масу тіла, тонус та рефлекси, визначає термін вакцинації, готовність матері та дитини до виписки додому. Перебуває у постійному контакті з батьками немовляти, пояснює правила догляду за ним, особливості гігієни, розпорядку дня, годування, становлення лактації у матері та багато іншого.

При наявності захворювань у новонародженого лікар-неонатолог проводить лікування в умовах відділення інтенсивної терапії.

При підготовці до пологів багато батьків розглядають варіанти лікувальних закладів із позиції наявності там досвідчених лікарів акушерів-гінекологів, і це правильно. Але не буде зайвим дізнатися й про компетентних лікарів-неонатологів пологового будинку чи перинатального центру. Адже може статися, що саме вміння цього лікаря будуть мати визначальну роль у день народження вашого малюка. І якщо він скаже: «Ваша дитина – здорова», – це найбільше щастя для батьків.

Галина Басалик, завідуюча відділенням інтенсивної терапії новонароджених КП «Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради»

Ініційовано та відредаговано пресцентром ДОЗ

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

three × four =