ЛІКУВАННЮ ДОПОМОЖУТЬ ТУРБОТА, ТЕРПІННЯ Й УВАГА

11 квітня – Всесвітній день боротьби із хворобою Паркінсона

Хвороба Паркінсона відома вже майже 200років. В 1817 році вперше опублікувавши свою статтю про тремтючий параліч англійський лікар Джеймс Паркінсон увіковічнив своє ім’я. Згодом французький вчений Шарко в 1882 році запропонував називати тремтючий параліч хворобою Паркінсона. Відмічається Всесвітній день боротьби з хворобою Паркінсона в день народження Джеймса Паркінсона – 11 квітня. Проводиться з ініціативи ВООЗ та має на меті інформувати суспільство про захворювання і наголосити на підтримці хворих паркінсонізмом та їх сімей. Символом Міжнародного руху по боротьбі із цим захворюванням став червоний тюльпан.

Хвороба Паркінсона є другим за поширюваністю нейродегенеративним розладом після хвороби Альцгеймера. Основними ознаками цього захворювання є тремтіння кінцівок, сповільненість активних рухів – одягання, вживання їжі, гоління, закрепи, маскоподібне обличчя, тулуб зігнений, голова нахилена вниз і вперед. Зміна емоцій відбувається значно повільніше, хворі можуть довго підтримувати пози, неможливі для здорових людей. У людей із хворобою Паркінсона відмічається внутрішня тривога (вони не можуть знайти собі місця), плаксивість, коливання настрою, збудженість. Симптоми хвороби прогресують дуже повільно, але не призводять до смерті. Хворі вмирають від пневмоній, пролежнів, тощо. Іноді у стані депресії вони роблять крок до самогубства.

Тому надзвичайно важлива увага медичного персоналу і близьких людей до хворої людини. Адже рідні першими можуть помітити прогресування хвороби, навіть якщо людині тяжко про це сказати. Турботливе й терпеливе ставлення, увага до потреб хворого, розуміння його інтересів створюють позитивний емоційний фон, що дуже важливо для лікувального ефекту. Звичайно ж, лікування призначає тільки фахівець: одним недужим воно потрібне для того, щоб перебороти труднощі при прийомі їжі – у них часто порушене ковтання; іншим – для того, щоб продовжити суспільну чи професійну діяльність. Близькі люди повинні пам’ятати, що хворого не можна хвилювати та квапити, бо через це посилюється тремор та інші прояви недуги. Обов’язково потрібно вміти вислухати таку людину, – попри те, що у неї порушене мовлення, а збіднена міміка та жестикуляція утруднюють спілкування, ще більше знижуючи психічний тонус. А більшість хворих на паркінсонізм – люди похилого та старечого віку, які й без того мають невпевненість, страх перед майбутнім, образи  та страх самотності. Хоча ця хвороба не оминає і молодих.

Харчування має бути дієтичним та містити багато вітамінів. Не допустимі куріння та вживання алкоголю. Чимале значення має лікувальна фізкультура та фізіотерапія. Реабілітація проводиться й при лікуванні мовних розладів. Людям похилого віку доцільно мати певні хобі, наприклад, займатися садівництвом, розведенням квітів, що підтримуватиме певний рівень фізичної активності, заповнить дозвілля та дасть багато позитивних емоцій.

Завжди почувайтеся молодими та здоровими!

Олена Вірьовка, завідуюча неврологічного відділення КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В.Скліфосовського ПОР».

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

9 + seven =