«КИНУТИ КУРИТИ – ЦЕ НАЧЕ ОТРИМАТИ СВОБОДУ…»

31 травня – Всесвітній день без тютюну

Особистим досвідом про те, як кинути курити, ділиться наш земляк, 35-річний журналіст Юрій Іванов. Його стаж курця – майже 20 років. Останню цигарку викурив два місяці тому.

Досьє: Юрій Іванов – уродженець Решетилівки, випускник Полтавського педуніверситету. Працював у кількох столичних виданнях, Полтавському офісі «Газети по-українськи», у 2019-2020 роках очолював «Полтавський вісник». Зараз працює у Києві прес-секретарем президента Національного експертно-будівельного альянсу України.

  • Юрію, що для тебе означає кинути курити? Це наче…?
  • Це наче отримати свободу.  Цигарки були для мене частиною способу життя, невід’ємною частиною мене самого. Вперше спробував курити ще дитиною – з цікавості, років у 11-12. Тоді не сподобалося. Звичка сформувалася у випускному класі. Студентом викурював пачку в день. Останній рік у Києві був для мене дуже відповідальним – нова робота,  новий досвід, нові задачі. Коли нервував, потреба збільшувалася. І якось непомітно куріння сягнуло критичної межі – двох пачок на день. Це почало впливати на здоров’я. Та й ціна вкотре поповзла вгору.

Розумів, що із курінням треба щось робити. І якось увечері, від розпачу й розуміння власного безсилля перед залежністю, таки зважився. У якусь хвилину прийшло рішення: ця цигарка – остання.

Одразу пішов до аптеки, на 700 гривень купив жуйок з нікотином і спрей. Спрей мені не підійшов, але сказав собі: раз гроші витратив, хоча б 10 днів мушу витримати. Коли найбільше хотілося курити, жував 1-2 жуйки в день. Так протягнув перші два тижні. Далі стало трошки легше.

  • Наскільки важко дається процес «розлучення» з нікотином, які ще звички доводиться змінювати?

– Спеціально для розголосу, щоб нікуди було відступати, одразу розповів про свій намір у Фейсбуку. Заодно сподівався, що відгукнуться однодумці, хтось щось підкаже, хтось – наслідуватиме. Тоді буде не так складно. Перший час описував усі відчуття, емоції, зміни звичок. До речі, із кола моїх знайомих уже четверо людей за цей час наслідували мій приклад. Тепер один одного підтримуємо.

Став набагато менше пити кави, бо зазвичай саме з філіжаночкою виходив на перекур. Від алкоголю також довелося відмовитися. Від слова «зовсім». Адже у розслабленому стані можу втратити контроль над ситуацією і таки погоджуся на запропоновану цигарку.

Нещодавно мені наснився дуже реалістичний сон. Ніби-то я так завзято смакую сигаретою, що відчуваю її аромат, присмак на губах, навіть її тепло. Прокинувся в холодному поту: невже це реальність і я знову курю?

Ніколи не думав що розпрощатися з нікотином буде настільки важко. Щоб утамувати бажання курити, заїдав його смачненьким, лускав насіння, смоктав льодянці. Таким чином набрав сім зайвих кілограмів – попри регулярні заняття у спортзалі. Лише несподіване серйозне отруєння, через яке днями ледь не опинився у лікарні, «допомогло» скинути надмірну вагу.

Раніше, якщо немає пачки під рукою, заснути не міг. Ішов купувати хоч серед ночі. Зараз з’явилося відчуття свободи. Прокидаюся легко, немає задишки. Покращився нюх. Звільнився час для спорту, прогулянок. Багато фотографую. Замість цигарок тепер купую кімнатні квіти – це давнє хобі. А якою щасливою стала мама: обоє її дітей більше не курять!

  • Кілька порад із особистого досвіду тим, хто хоче кинути курити.
  • До такого кроку треба дійти власним умом. Покинути із примусу – батьків, родини, друзів – не вийде. Кодуватися я також не раджу, бо й сам на такий крок не зважився. Вважаю це втручанням у психіку. Прийняти рішення і виконувати його самостійно, усвідомлено – важче, але, як на мене, безпечніше.
  • Яку частину твого бюджету «з’їдали» цигарки?
  • Пачка «моїх» цигарок зараз коштує 54 гривні. Дві пачки – 108 гривень. За місяць вийде більше трьох тисяч гривень. От і приміряйте кожен до свого бюджету: мало це, чи багато.

КП «Полтавський обласний центр громадського здоров’я ПОР»

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

5 × four =