ХРОНІЧНІ ГЕПАТИТИ В І С У ДІТЕЙ

Хронічний гепатит – це запальне захворювання печінки, що триває більше 6 місяців і супроводжується біохімічними ознаками порушення функції печінкових клітин за даними аналізів крові.

Основною причиною розвитку хронічного гепатиту є вірусна інфекція – віруси гепатиту В (позначається за першими літерами назви вірусу-HBV), гепатиту С (HCV), гепатиту D (HDV), цитомегаловірус. Виділяють групу аутоімунних гепатитів, при яких відбувається вироблення антитіл до власних гладких м’язів або клітин печінки і нирок. Хронічний гепатит може розвиватися при вроджених і спадкових захворюваннях: хворобі Вільсона-Коновалова (порушення обміну міді), недостатності альфа-1-антитрипсину, муковісцидозі, жировому переродженні печінки (стеатогепатит, від steatos – жир). Окремо виділяють групу хронічних гепатитів, пов’язаних із токсичною поразкою – лікарські гепатити, гепатити при радіаційних ураженнях і впливі печінкових отрут (гепатотоксинів).

При легких формах захворювання діти зазвичай не пред’являють жодних скарг: апетит у них збережено, жовтяниці немає. Проте частіше спостерігаються ознаки диспепсії у вигляді непереносимості жирної їжі, болю або відчуття тяжкості в правому підребер’ї при фізичному навантаженні. Поступово наростає втомлюваність, слабкість, зниження пам’яті, погіршується успішність у школі.

При вираженій активності запального процесу в печінці, діти скаржаться на сильну загальну слабкість, нездужання, швидку стомлюваність. Прогресують диспепсичні розлади – нудота, періодично може з’являтися блювота, знижується апетит, турбує метеоризм, нестійкі випорожнення. Болі в животі частіше носять розлитий характер або локалізуються в правому підребер’ї.

При огляді у дітей виявляють ознаки хронічної інтоксикації та гіповітамінозу: сухість і блідість шкіри, судинні “зірочки” на обличчі, шиї, кистях рук. Часто з’являється почервоніння долонній поверхні рук (пальмарная еритема). Можуть виявлятися дрібні крововиливи, носові кровотечі. Рідше приєднуються болі в суглобах.

Обов’язковою ознакою хронічного гепатиту є збільшення печінки і, як правило, селезінки.

При вираженому застої жовчі і підвищення рівня білірубіну в крові дітей турбує сильний свербіж шкіри, особливо вночі. З’являються ділянки підвищеної пігментації на шкірі у вигляді жовтих і коричневих плям. Нерідко на шкірі видно сліди розчісування. Жовтушне забарвлення склер і шкіри при хронічному перебігу гепатитів розвивається нечасто.

Нерідко хронічний гепатит діагностують у дітей при обстеженні з приводу іншого захворювання або при диспансеризаціі після виявлення збільшення печінки та селезінки.

Діагностика хронічних гепатитів заснована на даних серологічних досліджень, біохімічних тестів, досліджень сечі і калу, УЗД, ендоскопічних методів. У складних діагностичних випадках за погодженням з батьками проводять біопсію печінки.

Обов’язково визначають маркери вірусних гепатитів: поверхневий “австралійський” антиген – HBsAg, ядерний (core) антиген HBcAg і антиген “е” HВeAg вірусу гепатиту В – HBV. Проводять реакції з виявлення антитіл проти вірусу гепатиту В, С і D (антіHBV, антіHCV, антіHDV) різних класів імуноглобулінів – IgM та IgG. Для уточнення причини гепатиту застосовують високочутливий діагностичний тест – полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР).

Залежно від того, які антигени (віруси) і які антитіла (імуноглобуліни) виявляють у дитини, лікар робить висновок про причину гепатиту, ступеня активності розмноження вірусу і планує певний вид противірусної терапії.

Виявлення у дитини раннього віку маркерів гепатиту може бути ознакою передачі антитіл до вірусів гепатиту від матері.

Дослідження ферментів печінки дозволяє оцінити глибину порушень функції печінкових клітин і їх руйнування під впливом шкідливого чинника. Підвищення активності печінкових трансаміназ (АСТ, АЛТ) свідчить про пошкодження клітин печінки (активна фаза запального процесу).

Підвищення тимолової проби і концентрації гамма-глобулінів також розцінюють як ознаки запалення в печінці.

При застої жовчі відбувається підвищення рівня лужної фосфатази, прямої фракції білірубіну.

Початковими ознаками печінкової недостатності вважають зниження рівня альбуміну в крові, зміна концентрації протромбіну, ліпопротеїдів та інших показників.

У загальному аналізі крові, як правило, виявляють підвищення СОЕ і, рідше, зміни лейкоцитарної формули. Часто у дітей розвивається анемія на тлі хронічного гепатиту.

Проведення УЗД дозволяє оцінити діаметр судин печінки та селезінки, структуру цих органів.

Інструментальні методи з оглядом слизової стравоходу необхідні для раннього виявлення варикозного розширення вен стравоходу при початкових ознаках цирозу печінки.

Додаткові дослідження з визначення рівня церулоплазміну, титрів антитіл проти м’язів або клітин печінки, альфа-фетопротеїну і феритину крові при негативних вірусних маркерах необхідні для диференціального діагнозу різних форм хронічного гепатиту

Лікування хронічних гепатитів вимагає, в першу чергу, усунення впливу шкідливих факторів на печінку: токсичних медикаментів (нестероїдні протизапальні засоби, тетрацикліни, транквілізатори і т.д.), хімікатів, бензину, лаків і фарб.

Дієта повинна бути повноцінною. Виключають смажені, гострі страви, продукти з тугоплавкими жирами, барвниками, консервантами, харчовими добавками.

Діти повинні знаходиться на охоронному режимі з обмеженням фізичних навантажень, відвідувати школу або дитячий сад за індивідуальною програмою або навчатися вдома.

При встановленні вірусної причини хронічного гепатиту і ознаках активного запального процесу в печінці, використовують препарати альфа-інтерферону (Інтрон А, Роферон, віферон, лаферон). Тривалість інтерферонотерапії залежить від ступеня тяжкості захворювання, відповіді організму на даний вид лікування і може тривати від 3 до 12 і більше місяців.

Недостатній ефект від застосування інтерферону є показанням до призначення інших препаратів – гормонів кори надниркових залоз або делагила.

З метою зменшення інтоксикації і захисту клітин печінки від ушкоджувальної дії вірусів широко застосовують рослинні засоби-гепатопротектори: гепабене, гепатофальк, хофітол та ін. До складу гепабене входять екстракти рутки і плодів розторопші. Хофітол – це засіб з екстракту розторопші, чистотілу, кореневища турмерика польового (куркума).

При хронічному гепатиті обов’язкове використання вітамінів А, Е, Д, С протягом 1-2 місяців кожні півроку. 

Якщо дітей турбує підвищена стомлюваність і астенія, використовують препарати-адаптогени: елеутерокок, лимонник, сапарал та ін.

У лікуванні лікарських і токсичних гепатитів застосовують есенціале внутрішньовенно, а потім у капсулах  перорально. В разі хронічного і аутоімунного гепатиту з високим ступенем активності запального процесу в печінці прийом есенціале вимагає великої обережності.

За свідченнями для нормалізації травлення при схильності до діареї призначають ферментні препарати, які не містять жовч: креон, панкреаль. Для корекції супутнього дисбактеріозу кишечника необхідно використання біопрепаратів (біфікол, Біфі-форм, хілак, лінекс, лактіале, йогурт).

Основне правило при лікуванні дітей з хронічним гепатитом – щадіння хворого і відмова від невиправданого застосування великого числа медикаментів. Спостерігаються діти з хронічним гепатитом дитячим гастроентерологом з періодичним контролем біохімічних показників крові для оцінки ступеня активності запального процесу та ефективності терапії.

Валентина Ковальова, лікар-гастроентеролог дитячий консультативної поліклініки КП «Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня Полтавської обласної ради»

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

5 − 4 =