ГОСТРИЙ РИНОСИНУСИТ У ДІТЕЙ

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) — найчастіша причина захворювання дітей від періоду раннього дитинства й до шкільного віку. ГРВІ зазвичай протікає в легкій формі і закінчується одужанням пацієнта на 5 -10 день захворювання. Однак у ряді випадків стан погіршується або не змінюється. Саме такі стани раніше і розцінювали як гострі риносинусити.

Гострий риносинусит – це запалення слизової оболонки носа та приносових пазух. Та слизова оболонка пазух є подовженням слизової оболонки носа. Ізольованого ураження пазух практично немає (винятком є синусити що виникли внаслідок запалення зубів). Провідними симптомами як риніту, так і синуситу є утруднення носового дихання та виділення з носа. Тобто, запальний процес у слизовій оболонці приносових пазух розвивається водночас із ураженням носової порожнини, а не є ускладненням риніту.

Раніше вважали, що риносинусити пов’язані виключно з вірусною чи бактеріальною інфекцією. В останні роки гострий риносінусит визнаний як запалення (не інфекція) слизової оболонки. Зміни слизової оболонки також можуть бути запущені будь-якими іншими провокуючими факторами: переохолодженням, вдиханням надмірно холодного чи гарячого повітря, агресивними фізичними та хімічними чинниками тощо.

Відповідно до класифікації європейського погоджувального документа EPOS — 2020 (European Position Paper on Rhinosinusitis and Nasal Polyposis ) гострий риносинусит (ГРС) підрозділяється на вірусний ГРС (звичайна “застуда”), поствірусний ГРС і бактеріальний (ГБРС).

Достовірні дані щодо поширеності риносинуситу отримати складно, оскільки при легких формах більшість пацієнтів не звертаються до лікаря. Є дані про те, що частота гострих риносинуситів у дітей шкільного віку становить до 10 епізодів на рік. Соціалізація дитини (потрапляння до колективу) супроводжується зростанням частоти цих захворювань .

У дітей різних вікових груп через поступове формування лицьового скелету у процесі розвитку до запального процесу залучені різні ПНП . Дитина народжується із двома ПНП – решітчастою та верхньощелепною, які відрізняються від ПНП дорослої людини за формою і розмірами .

Розвиток верхньощелепної пазухи пов’язаний із появою молочних зубів та заміною їх на постійні (саме в ці періоди життя дитини відбуваються «стрибки» росту верхньощелепних пазух). Протягом першого року життя ця пазуха набуває прямокутної форми і пневматизується. У дитини віком 3-4 роки вона має чіткі контури, а за формою подібна до пазухи дорослої людини. Остаточно верхньощелепна пазуха формується до 12-14 років, а її розміри збільшуються до 15-20 років. Слизова оболонка цієї пазухи у дітей значно товща, тому більш реактивно реагує на будь-які запальні зміни, тож у дітей при гострому риносинуситі на рентгенограмі часто виявляють затемнення верхньощелепної пазухи. Лобова пазуха починає формуватися після першого року життя дитини; у 6 років вона має чіткі контури та об’єм близько 1 мл; у дитини віком 12-13 років вона поглиблюється. Розвиток пазухи завершується зазвичай у 25 років. Клиноподібна пазуха починає формуватися з 2 років; найбільш інтенсивно вона розвивається у 6 та 15 років; пневматизація її припиняється у 25 років .

Варто пам’ятати, що в дітей дошкільного та молодшого шкільного віку при риносинуситах анатомо-фізіологічно обумовлене паралельне виникнення реактивних запальних змін глоткового мигдалика, тобто виникнення аденоїдиту. Це супроводжується закладеністю носа, носовим характером промовляння слів, а також спричиняє пролонгацію задньої ринореї на триваліший термін захворювання порівняно з пацієнтами більш старшого віку. В свою чергу, задня ринорея призводить до появи кашлю, який вважається відмінною особливістю протікання риносинуситу у дітей.

Дитячий риносинусит має таке визначення: запалення носа та навколоносових пазух, що характеризується двома або більше симптомами, одним з яких є або закладеність/закупорка/набряк носа, або виділення з носа (переднє/заднє назальне затікання); ± біль в ділянці обличчя/тиск;± кашель.

Корисним нововведенням EPOS-2012 стала класифікація гострих риносинуситів залежно від етіологічного фактора, що важливо для обгрунтування проведення системної антибактеріальної терапії при неускладненій формі риносинуситу. Така класифікація дозволяє більш виважено застосовувати лікувальні заходи. Так у пацієнтів із гострим вірусним риносинуситом патогенетично обґрунтованим є обмеження контакту слизової оболонки з вірусами та біологічно активними продуктами зруйнованих ними клітин респіраторного епітелію як основної причини прогресування набряку і запального процесу в цілому. Для запобігання їх прогресуванню, вторинному бактеріальному інфікуванню необхідне ефективне видалення слизу, зокрема за допомогою сольових розчинів. З урахуванням провідної ролі вірусів (як етіологічного чинника при гострому вірусному риносинуситі) антибактеріальна терапія не показана. На цьому етапі лікування, зазвичай, використовується симптоматична терапія. Оскільки провідною ланкою патогенезу гострого вірусного риносинусита є виражений набряк слизової оболонки носа і навколоносових пазух, найчастіше для симптоматичного лікування застосовують деконгестанти (протинабрякові краплі). Застосування в цій ситуації судинозвужувальних засобів пригнічує мікроциркуляцію і секрецію, що викликає відчуття печіння, сухості в носі. Крім того, пригнічення мікроциркуляції призводить до застою і накопичення у тканинах токсичних продуктів. З урахуванням високої системної біодоступності такі препарати чинять виражений системний вплив (збудження, головний біль, безсоння, нудота, тахікардія, підвищення артеріального та внутрішньоочного тиску), а в ряді випадків їх застосування підвищує вірогідність отруєння, особливо у дітей. Тому перевагу для застосування у дітей слід надавати ізотонічним та гіпертонічним сольовим розчинам. Також доцільним є використання комплексних  фітопрепаратів. Середня тривалість лікування за умови адекватного застосування становить 6–8 днів. Призначати антибіотикотерапію рекомендовано, якщо стан хворого не поліпшується до 10-го дня захворювання або у разі погіршення стану незалежно від строків .

Маргарита Морозова, лікар-отоларинголог дитячий КП «Полтавська дитяча обласна клінічна лікарня».

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

5 × four =