ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ

Нині туберкульоз розглядається як інфекційне захворювання, викликане мікобактеріями туберкульозу, що характеризується розвитком клітинної алергії, специфічних гранулем в різних органах і тканинах та поліморфною клінічною картиною. Характерним є ураження легенів, лімфатичної системи, кісток, суглобів, сечостатевих органів, шкіри, очей, нервової системи.

За відсутності лікування хвороба прогресує та закінчується фатально. Під впливом антибактеріальних засобів М. tuberculosis все частіше набуває стійкості до ліків.

До чинників ризику належать погані соціально-побутові умови; імуносупресія (особливо при СНІД), в т.ч. тривала терапія високими дозами глюкокортикоїдів; тісний контакт із хворим на туберкульоз; лімфогранулематоз; лімфоми; цукровий діабет; хронічна ниркова недостатність; голодування. Патогенез захворювання вивчений достатньо повно та при різних формах туберкульозу в тканині легень відбуваються різні процеси. Первинне попадання збудника туберкульозу в легені або інший орган неінфікованого організму викликає гостру неспецифічну запальну реакцію,що рідко розпізнається клінічно.

Мікобактерії поглинаються макрофагами та переносяться ними в реґіонарні лімфатичні вузли. Якщо розповсюдження збудника не обмежене лімфатичними вузлами, то мікобактерії через грудну лімфатичну протоку потрапляють у кров і розносяться по всьому організму.

Однією з причин захворювання є зниження імунітету. Імунітет може бути сформований при вакцинації БЦЖ (Bacillus Calmette-Guerin, BCG) або при зараженні іншим різновидом мікобактерії. У перебігу туберкульозного процесу, в ході лікування та після його завершення нерідко виникають умови, що сприяють формуванню легеневої і легенево-серцевої недостатності. Спостерігаються погіршення бронхіальній прохідності, збільшення секреції слизу та мокротиння, погіршення самоочищення дихальних шляхів.

Залишкові зміни в легенях, що виникають після гострого туберкульозного процесу, у функціональному відношенні також можуть розглядатися як бронхолегенева патологія.

Сучасні засоби фізичної реабілітації хворих на туберкульоз легенів

Лікування хворих на туберкульоз легенів має бути комплексним, індивідуалізованим, своєчасним і поступовим. Ефективне лікування забезпечує відновлення здоров’я хворого; збереження або відновлення працездатності; поліпшення епідеміологічної ситуації в результаті ліквідації джерела бактеріовиділення та переривання шляху передачі інфекції.

Основні принципи лікування хворого на туберкульоз

1. Лікування повинне починатися якомога раніше. Це прямо залежить від своєчасності виявлення захворювання, тому що при запущених формах туберкульозу вилікувати хворого вдається не завжди, навіть за умови сучасної хіміотерапії внаслідок розвитку незворотних морфологічних змін в легенях.

2. Лікування хворого на туберкульоз має бути достатньо тривалим. Протитуберкульозні препарати діють переважно як бактеріостатичні, тому потрібний тривалий термін, щоб організм переміг хворобу.

3. Повинна зберігатися спадкоємність на всіх етапах лікування. Розрізняють стаціонарний, санаторний і амбулаторний етапи лікування. На всіх етапах слід суворо дотримуватися складеного плану лікування, якщо немає достатніх підстав для його зміни.

4. Лікування хворого на туберкульоз має бути комплексним і включати насамперед антимікобактеріальну терапію – основний метод лікування туберкульозу; патогенетичні методи лікування, спрямовані на зменшення вираженості запалення, стимуляцію процесів загоєння, усунення обмінних порушень; колапсотерапію, що призначається в разі неефективності хіміотерапії; хірургічне лікування; фітотерапію та дієтотерапію; лікувальну фізичну культуру; санаторно-курортне лікування; працетерапію;  психотерапію.

5. Лікування має бути індивідуальним. Загальні принципи лікування хворих на туберкульоз носять універсальний характер. Вони повинні застосовуватися в будь-якого хворого на туберкульоз, але в кожного конкретного пацієнта лікувальна тактика є індивідуальною.

Лікувальний масаж у системі фізичної реабілітації при туберкульозі легенів

Лікувальний масаж є ефективним засобом функціональної терапії при туберкульозі легень і застосовується на всіх етапах відновного лікування у вигляді класичного, сегментарно-рефлекторного, точкового та самомасажу. Лікувальний ефект масажу досягається завдяки дозованим механічним діям, що викликають місцеві та загальні нейрогуморальні зрушення в організмі, зумовлені рефлекторними реакціями та виділенням біологічно активних речовин. Лікувальна дія масажу на організм людини виявляється трьома основними механізмами: нервово-рефлекторним, гуморальним і механічним. При туберкульозі легенів ведучим є нервово-рефлекторний механізм. Він полягає в механічному подразнені різних рецепторів. Вплив масажу на дихальну систему пов’язується як із загально-рефлекторними впливами, що зменшують або збільшують частоту дихання, його глибину, покращують легеневу вентиляцію та газообмін, так і місцевою дією на дихальні м’язи. Масаж інтенсифікує мале коло кровообігу, сприяє ліквідації застійних явищ у легенях і, підсилюючи кровообіг, покращує транспорт газів кров’ю. Масаж врівноважує основні нервові процеси в ЦНС, підвищує її рефлекторну функцію, рефлекторно впливає на процес дихання, вентиляцію, газообмін. Так, при масажуванні ділянки носа та носо-губного трикутника стимулюється носолегеневий рефлекс, який сприяє розширенню бронхів і поглибленню дихання. Доведено, що при розминанні м’язів всього тіла збільшується хвилинний об’єм дихання та споживання кисню. Наслідком цього є підвищене насичення артеріальної крові киснем, ліквідація або зменшення гіпоксемії і за рахунок посилення кровообігу – покращення транспорту кисню кров’ю на периферію, усунення або зниження гіпоксії. Під впливом масажу при захворюваннях легенів усувається спазм дихальної мускулатури, відновлюється рухливість грудної клітини та діафрагми, підвищується еластичність легеневої тканини, активується крово- та лімфообіг, прискорюється розсмоктування інфільтратів і ексудатів. Масаж грудної клітини зміцнює дихальні м’язи, підвищує їх рухливість і еластичність, сприяє розсмоктуванню ексудату, ліквідації застійних явищ у легенях і зменшує вірогідність розвитку спайок та інших легенево-плевральних ускладнень. Встановлено, що шляхом виливу фізичних чинників на поверхню тіла в певних рефлекторних зонах можна впливати на внутрішні органи, трофічні й обмінні процеси в них, секреторну, моторну й інші функції організму. При сегментарно-рефлекторному масажі застосовують основні прийоми класичного лікувального масажу. При самомасажі необхідно виконувати масажні рухи за ходом лімфатичних судин. Самомасаж можна робити однією або обома руками там, де це можливо. Він включає різні прийоми: погладжування, розминання, розтирання, вібрацію кінчиками пальців, ударні прийоми.

Фізіотерапевтичне лікування при туберкульозі легенів

Фізіотерапевтичні методи ліквідовують рефлекторне порушення кровообігу в слизовій оболонці бронхів, активізують трофічні процеси, діють протизапально, спазмолітично, десенсибілізуючи. Вони розріджують мокротиння та покращують відкашлювання. Фізичні чинники викликають активуючу гіперемію в легенях.

Ультразвукова терапія показана хворим із уперше діагностованим туберкульозом легенів (осередковим, інфільтративним). Ультразвук використовують як стимулюючу терапію. Він є могутнім фізіотерапевтичним чинником у вигляді теплової, механічної (мікромасаж клітин), фізикохімічної (зміни тканинного іонного балансу) та нервово-рефлекторної дії. Застосування ультразвуку сприяє кращому проникненню протитуберкульозних засобів до осередків ураження з подальшим їх загоєнням.

І з восьмидесятих років XX сторіччя в якості немедикаментозної патогенетичної терапії застосовуються різноманітні методики малоінтенсивної лазерної терапії. Широке використання лазеротерапії для лікування хворих на туберкульоз обумовлене могутнім біостимулюючим впливом лазерного опромінювання на організм людини, внаслідок активізації специфічної і неспецифічної резистентності, поліпшення властивостей реологій крові, посилення метаболізму й енергетичного потенціалу клітин, прискорення репаративних процесів і тому подібне. Встановлена стимулююча дія лазерного випромінювання на чинники клітинного та гуморального імунітету та гальмуючий вплив на зростання культури МБТ. Доведено, що при використанні лазеротерапії в тканинах утворюються біогенні аміни, що мають особливе значення для регуляції обміну речовин (зокрема, серотонін, гістамін і ін.).

Проведені за останні роки наукові дослідження стверджують, що в лікуванні туберкульозних хворих все більше значення надається загартовуючим процедурам, таким як повітряні ванни, гідротерапевтичні дії, аеротерапія.

Вказані методи лікування рекомендується застосовувати не лише в санаторних, але і в стаціонарних, і амбулаторних умовах. Встановлено, що повітряні ванни та водні процедури роблять тонізуючий вплив на центральну та периферичну нервову систему. Застосування вказаних процедур при туберкульозі призводить до зниження симптомів інтоксикації, зменшення запальних змін у легенях, поступовій нормалізації окислювально-відновних процесів.

При цьому необхідно дотримуватися загальних принципів лікування туберкульозного хворого: поступове збільшення подразливої дії вживаних впливів. Починати повітряні ванни можна при температурі повітря не нижче за 20-25°С, гідротерапевтичні процедури – при температурі води 37°С. Тривалість повітряних ванн починається від 5-10 хв, надалі збільшується до 1-2 годин. У подальшому повітряні ванни можна проводити вже при нижчих температурах – 14-18°С. Рекомендується поступове збільшення об’єму частин тіла хворого, що піддаються дії. Гідротерапевтичні процедури рекомендується починати з легких вологих обтирань, поступово переходячи до обливань і ванн з температурою води 35-36°С. Хворим на обмежені стабільні туберкульозні процеси після виписки зі стаціонару можна дозволити купання в річках, морі при суворому контролі за станом здоров’я.

Іван Филенко, лікар-фтизіатр відділення для лікування хворих на чутливий туберкульоз КП «Полтавський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер Полтавської обласної ради»

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

eighteen − 5 =