ФАКТОРИ РИЗИКУ СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Фактор ризику – це загальна назва факторів, які не є безпосередньою причиною певної хвороби, але збільшують імовірність її виникнення. Експерти ВООЗ визначили орієнтовне співвідношення різних чинників впливу на здоров’я людини, виділивши в якості основних чотири групи таких факторів: умови і спосіб життя людей –50-55%; стан навколишнього середовища –20-25%; генетичні фактори –15-20%; медичне забезпечення –10-15%.

ВООЗ класифікує фактори ризику на ті, які можна модифікувати та ті, які не модифікуються. 

Фактори ризику, що не модифікуються

1. Вік. Існує пряма залежність між артеріальним тиском (АТ) і віком. В цілому рівень діастолічного підвищується до 55 років, потім змінюється мало. Систолічний постійно зростає з віком. 

2. Стать. Середні рівні АТ і поширеність АГ у жінок молодого і середнього віку дещо менші, ніж у чоловіків. Пізніше ця залежність змінюється аж до реверсії. Нижчі показники смертності від ХСК у жінок можна пояснити захисними ефектами ендогенного естрогену. Також показники смертності від ХСК не збільшуються з моменту досягнення жінками періоду менопаузи.

3. Спадковість – один з найвпливовіших факторів майбутнього розвитку АГ та ІХС. Виявлено тісну кореляцію між ХСК найближчих родичів (батьки, брати, сестри) щодо артеріальної гіпертензії та ішемічної хвороби серця. 

Фактори ризику, які модифікуються

  1. Паління. Переконливо доведено, що несприятливо впливає на ризик ХСК. Ефект прямо залежить від числа викурюваних цигарок та тривалості тютюно-років. Посилює ефект інших серцево-судинних чинників ризику, таких, як вік, стать, АТ, цукровий діабет. Пасивне паління також підвищує ризик розвитку ІХС та інших нозологій ХСК.
  2. Алкоголь. Згідно МКХ-10 з алкоголем пов’язано більше 60 медичних станів, перше місце серед яких займають хвороби системи кровообігу (кардіоміопатії, АГ, інсульти, раптова серцева смерть, аритмії).
  3. Фізична активність. Низька фізична активність – це світова проблема охорони здоров’я. Більше половини молоді ведуть неактивний спосіб життя після закінчення школи. У нашій державі лише незначна частина хворих ХСК бере участь в програмах фізичних тренувань.
  4. Аліментарні фактори. Жирні кислоти регулюють гомеостаз холестерину та концентрації ЛПНЩ, впливають на інші серцево-судинні чинники ризику, такі як АТ, обмін речовин та маса тіла. Встановлений тісний 

зв’язок між споживанням насичених жирів, рівнем холестерину в крові та розповсюдженістю серцево-судинних захворювань. Споживання натрію, особливо у формі хлориду, впливає на АТ і, відповідно, ризик розвитку гіпертонічної хвороби, інсульту, ІХС та серцевої недостатності. Збільшення споживання фруктів та овочів, ненасичених жирних кислот та знежирених молочних продуктів, супроводжувалося зниженням частоти серцево-судинних подій.

  • Маса тіла. Значна увага приділяється проблемі ожиріння, що пов’язано з його високою поширеністю серед населення. При ожирінні відбуваються метаболічні, дисгормональні, гемодинамічні зміни в організмі, які впливають на серцевий м’яз, викликаючи його структурні та функціональні зміни. Збільшення маси жирової тканини супроводжується підвищенням секреції вільних жирних кислот, гіперінсулінемією, інсулінорезистентністю, АГ та дисліпіемією. Ці чинники підвищують ризик розвитку ХСК. 
  • Підвищений артеріальний тиск. Верхнім значенням нормального артеріального тиску (АТ) вважають рівень 140/90 мм рт. ст., проте в осіб із цукровим діабетом або метаболічним синдромом критерієм діагностування АГ визнано рівень АТ близько 130/80 мм рт. ст. У пацієнтів з АГ зазвичай є присутніми дисметаболічні ризик-фактори та субклінічне ураження органів-мішеней.
  • Психосоціальні фактори. За сучасними уявленнями, емоції є важливим чинником здоров’я, що має істотне значення в організації індивідуальних форм пристосування організму до умов навколишнього середовища. Якщо ці психологічні характеристики відсутні або недостатні, то нервово-психічне напруження, що виникає, поступово посилюючись, може викликати зрив компенсаторних і пристосувальних механізмів із подальшим розвитком гострих або хронічних психосоматичних розладів, у тому числі серцево-судинних захворювань. Таким чином, психоемоційний стрес – не тільки один з провідних факторів ризику виникнення ХСК, насамперед, АГ та ІХС, а й важливий фактор дестабілізації перебігу цих захворювань.

Яніна Канівець, завідувач амбулаторії ЗПСМ №* КП «ЦПМСД №1 МПР»

НАПИСАТИ КОМЕНТАР

Будь ласка, введіть свій коментар!
Будь ласка, введіть своє ім'я тут

11 + 12 =